Двоє синів — але доглядає лише один: як брат, що виїхав за кордон, став перешкодою для відстрочки від мобілізації
Чоловік, який постійно доглядає батька з інвалідністю II групи, отримав відмову у відстрочці від мобілізації. ТЦК послався на відсутність відомостей про інших працездатних членів сім’ї. Однак мати чоловіка померла, а його брат ще у 2021 році виїхав за кордон, і де він зараз перебуває — невідомо. Чи може наявність іншого сина, який фактично не забезпечує догляд, бути підставою для відмови у відстрочці?
У цьому питанні розбирався Закарпатський окружний адміністративний суд, який став на бік позивача, скасував рішення ТЦК та зобов’язав повторно розглянути заяву.
Обставини справи
До суду звернувся військовозобов’язаний, який оскаржив відмову територіального центру комплектування та соціальної підтримки у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач пояснив, що його батько має інвалідність II групи внаслідок загального захворювання та, відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії, потребує постійного догляду.
Чоловік разом із батьком має статус внутрішньо переміщеної особи з Луганської області. Із грудня 2022 року вони проживають разом. Мати позивача померла, тому саме він тривалий час здійснює догляд за батьком.
На підтвердження цих обставин чоловік надав, зокрема, нотаріально посвідчені заяви батька від 1 грудня 2023 року та 5 березня 2024 року. У них зазначалося, що позивач є єдиною працездатною особою, яка тривалий час фактично здійснює постійний догляд за батьком.
Крім того, у заяві від 5 березня 2024 року батько повідомив, що серед військовозобов’язаних членів сім’ї першого ступеня споріднення обирає для свого утримання та догляду саме цього сина, з яким проживає.
Водночас у батька є ще один син — брат позивача. Однак, як зазначалося в нотаріально посвідченій заяві, у 2021 році він виїхав за межі України, а його місцеперебування невідоме.
У червні 2025 року позивач звернувся до ТЦК із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» — у зв’язку зі здійсненням постійного догляду за батьком.
Проте 26 червня 2025 року комісія ТЦК ухвалила рішення про відмову, оформлене протоколом № 40. Підставою стала відсутність відомостей щодо інших працездатних членів сім’ї особи, яка потребує постійного догляду.
Про відмову чоловіка повідомили 30 червня 2025 року.
Не погодившись із таким рішенням, він звернувся до суду. Позивач наголошував, що факт здійснення ним постійного догляду підтверджений актом від 20 травня 2025 року, виданим виконавчим комітетом Хустської міської ради.
Чоловік просив визнати відмову протиправною та зобов’язати ТЦК повторно розглянути його заяву про надання відстрочки.
Позиція та висновки суду
Дослідивши матеріали справи № 260/6069/25, Закарпатський окружний адміністративний суд проаналізував положення пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ця норма передбачає, що не підлягають призову під час мобілізації військовозобов’язані, які зайняті постійним доглядом, зокрема, за своїми батьком або матір’ю, якщо ті відповідно до передбачених законом медичних документів потребують такого догляду.
Суд також звернувся до Порядку № 560, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 16 травня 2024 року, який визначає процедуру оформлення відстрочки та перелік документів, що підтверджують відповідне право.
Зокрема, для особи, яка здійснює постійний догляд за своїми батьками, передбачено подання документів про родинні зв’язки, медичних документів, що підтверджують потребу в постійному догляді, а також документів про отримання компенсації за догляд або акта про встановлення факту його здійснення.
Суд встановив, що позивач подав до ТЦК довідку МСЕК про безстрокове встановлення батькові II групи інвалідності, нотаріально посвідчені заяви батька та інші документи, якими обґрунтовував своє право на відстрочку.
Крім того, актом від 20 травня 2025 року, виданим виконавчим комітетом Хустської міської ради, було підтверджено факт здійснення позивачем постійного догляду за батьком.
Наявність іншого сина не означає, що він може здійснювати догляд
Одним із ключових питань у справі стала наявність у батька позивача ще одного сина, який перебуває за кордоном.
Суд відхилив аргумент про непідтвердження відсутності іншого члена сім’ї першого ступеня споріднення.
Як випливало з матеріалів справи, брат позивача ще у 2021 році виїхав за межі України, а його місцеперебування невідоме.
Суд наголосив, що хоча формально існує інший член сім’ї першого ступеня споріднення, за встановлених обставин він не може здійснювати необхідний постійний догляд за батьком.
Така ситуація, на думку суду, об’єктивно унеможливлює виконання ним відповідного обов’язку та фактично підтверджує відсутність іншої особи, спроможної забезпечити догляд.
Тому сама по собі наявність брата не може вважатися достатньою та беззаперечною підставою для відмови у відстрочці.
Суд також послався на положення статті 202 Сімейного кодексу України щодо обов’язку повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, та статті 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», яка передбачає обов’язок дітей піклуватися про батьків похилого віку, надавати їм допомогу та, за потреби, здійснювати догляд.
З огляду на встановлені обставини суд виходив із того, що саме позивач фактично виконує обов’язок із догляду за батьком з інвалідністю.
Баланс між інтересами держави та правом людини на догляд
Оцінюючи законність відмови, суд звернув увагу на необхідність забезпечення належного балансу між інтересами держави та правами людини.
На думку суду, відмова у відстрочці за наявності підтвердженого постійного догляду за особою з інвалідністю II групи та відсутності іншої особи, яка реально спроможна його забезпечити, суперечить гарантіям соціального захисту.
Зокрема, суд послався на статті 21 і 46 Конституції України та законодавство про соціальний захист осіб з інвалідністю.
Суд наголосив, що при застосуванні законодавства необхідно враховувати принцип верховенства права. Тлумачення нормативно-правових актів не повинно призводити до несправедливого обмеження прав людини.
ТЦК не довів правомірності своєї відмови
Окрему увагу суд приділив обов’язку доказування.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо протиправності рішень суб’єктів владних повноважень саме на відповідача покладається обов’язок довести правомірність свого рішення.
Суд зазначив, що ТЦК, посилаючись на відсутність підтвердження щодо інших членів сім’ї, мав надати докази існування конкретних осіб, спроможних здійснювати догляд, та довести можливість їхньої участі в такому догляді.
Проте відповідач цього не зробив.
Більше того, ТЦК не подав відзиву на позовну заяву, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Суд розцінив неподання відзиву як визнання позову відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України.
З урахуванням усіх встановлених обставин суд дійшов висновку, що відмова у відстрочці була необґрунтованою, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Що вирішив суд
Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов військовозобов’язаного.
Суд визнав протиправним та скасував рішення ТЦК, оформлене протоколом комісії від 26 червня 2025 року № 40, про відмову чоловіку в наданні відстрочки від призову під час мобілізації.
Також суд зобов’язав ТЦК повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні.
Таким чином, суд не надав чоловіку відстрочку безпосередньо, а скасував незаконну відмову та зобов’язав уповноважений орган повторно вирішити питання.
Крім того, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуто 1211,20 грн судових витрат.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
