Якщо подивитися на історію України за останні двісті років як на єдиний безперервний процес, перед вами постане реально машина винищення корінного народу, розрахована за законами селекції. Протягом двох століть — від ліквідації Гетьманщини й закріпачення козацьких родів, через більшовицький терор та Голодомор1932-1933 років і просто до воєнно-цифрової бійні 2020-2026 — над Україною невблаганно працює один і той самий цикл.
Цей цикл відміряний рівно на три покоління. Щоразу, як тільки український рід після чергової різанини встигає за шістдесят-сімдесят років звестися на ноги, збудувати власну справу, накопичити родинний капітал, дати дітям освіту і сформувати прошарок самодостатніх господарів та національної інтелігенції, по ньому завдають нищівного удару під корінь. Родові лінії українців перерізають фізично, їхнє майно грабують або спалюють, а тих, хто вцілів, відкидають на соціальне дно або виштовхують за межі рідної землі.
У своєму дослідженні Олександр Крамаренко (треба включити в шкільну програму освіти) точно вказав на головний нерв катастрофи тридцятих років ХХ століття: удар тоталітарного режиму був спрямований не просто на зменшення чисельності населення, а на цілеспрямовану ліквідацію незалежного українського господаря, самозайнятого власника і національного інтелектуального ядра. Окупаційна влада, яка за своїм складом, ментальністю та інтересами була абсолютно чужою українському народові, розуміла: доки українець стоїть на власній землі, володіє засобами виробництва і не залежить від державної подачки, його неможливо перетворити на покірного раба. Тому українського власника та мислителя знищили фізично, а на його місце посадили привілейовану касту колоніальних наглядачів і пристосуванців, які відтворили себе у владі й після 1991 року.
Перший напрямок цього удару — економічне удушення і витіснення самозайнятих українців та підприємців. Так само, як у тридцятих роках комісари душили непосильними податками й реквізиціями одноосібника та ремісника, так із дві тисячі двадцятого року правлячий режим Корпорації «Україна» оголосив тотальну війну малому й середньому українському бізнесу. Податкова система під керівництвом Данила Гетьманцева за допомогою касових зашморгів та автоматизованого алгоритму блокування накладних СМКОР без жодного суду зупинила діяльність понад сімдесяти тисяч українських підприємств, вимивши їхні обігові кошти й довівши десятки тисяч родин до розорення. Через автоматичну систему арешту рахунків АСВП та банківський моніторинг у людей одним натисканням кнопки відбирають право розпоряджатися власними заробленими грошима, заганяючи кожного в залежність від державної пайки у смартфоні — усіх цих віртуальних подачок «єПідтримки» та програмованих грошей у застосунку «Дія». Мета очевидна: самодостатній український підприємець, фермер чи інженер, який не просить милостині у Банкової і власним коштом тримає волонтерський рух, призначений системою до ліквідації.
Другий напрямок — фізичне винищення українського чоловічого ядра та інтелігенції через примусову вуличну депортацію в окопи. Тих українських господарів, фахівців, інженерів, вчених і робітників, яких не вдалося витіснити за кордон податковим терором та знищенням економіки, система вирішила утилізувати фізично. Те, що відбувається на вулицях українських міст і сіл у 2024-2026 роках, не має нічого спільного із конституційним захистом Вітчизни. Це — узаконене полювання на людей, беззаконня, викрадення чоловіків посеред вулиць без рішення суду, побиття, катування і утримання у підвалах ТЦК без зв’язку з адвокатами й рідними, де людей через фальсифіковані за п’ять хвилин електронні військово-лікарські комісії перетворюють на безправну власність апарату. Навчених за рахунок поколінь інженерів, підприємців і хліборобів без належної підготовки та без якісної зброї кидають у м’ясорубку беззмінних піхотних штурмів, де за спробу відійти з розбитих позицій чи поїхати до родини закон № 8271 карає десятьма роками тюрми без права на помилування.
Подивіться як оголюється головна, найогидніша таємниця цього режиму — кастова та родова селекція між тими, кого женуть на забій, і тими, хто керує цією бійнею.
Точно як у тридцяті роки минулого століття, сьогодні на найвищих щаблях влади в Україні — в Офісі Президента, уряді, керівництві силових структур, податковій, наглядових радах та оборонних закупівлях — законсервувалася відчужена від українського народу, неукорінена у цій землі правляча каста пристосуванців і тимчасовців. Сформована за клановим і корпоративним принципом із представників найрізноманітніших груп та інтересів, ця верхівка спаяна круговою порукою і герметично закрита для питомо українських національних державників. Для них Україна — це не Батьківщина предків, а кормова база і територія тимчасової концесії.
Подивіться на результат цієї селекції у поточному році:
Український народ платить за війну перерваними родовими лініями. Цілі родини, чиї прадіди дивом вижили у тридцять третьому році, сьогодні обриваються назавжди: батьки й сини лежать поруч на військових цвинтарях, а мільйони українських жінок і дітей виштовхнуті за кордон в асиміляційні жорна чужих держав, де народжуваність упала до рівня біологічного вимирання. Корінного українця систематично витирають із демографічної карти його власної землі.
Натомість правляча каста пристосуванців та її півторамільйонна силова, прокурорська, суддівська й чиновницька обслуга вибудували для себе абсолютний ковчег недоторканності. Їхні сини та онуки не знають, що таке буси ТЦК і піхотні окопи під КАБами. Їхні родові лінії залишаються цілими й неперерваними! Більше того: поки український рід спливає кров’ю, ці клани в рази примножують свої капітали на закритих оборонних контрактах, виписують собі амністію за крадіжки через статтю 43-2 Кримінального кодексу (законопроєкт № 13423), зводять на вкрадені мільярди десятиповерхові маєтки й готелі в Буковелі (Glacier, Rest & Ski) і ухвалюють закон про множинне громадянство від 18 червня 2025 року, щоб офіційно узаконити свої іноземні паспорти та право завезти на знелюднені українські чорноземи покірну робочу силу з третього світу.
Подивіться без рожевих окулярів на те, що коїться в Україні за останні 5 років, і ви побачите буквальне повторення тридцять третього року, доведене до цифрової та воєнної абсолютизації з неприхованим колоніальним фреймом по відношенню до українського народу. Сьогодні перед нашими очима реалізується фінальний етап цього двохсотрічного націоциду — свідома зачистка території від самодостатнього українця, а далі і від будь-якого етнічного українця як такого з перетворенням національності у графі громадянство на кого завгодно, тільки не на українця. Влада штучно зараз виводить новий вид українців — єврейського українця, мовляв, українці — це і є євреї, тільки ще цього не зрозуміли. Тому Умань, Меджибіж, Дніпро, Одеса, Львів, Чернівці та Київ вправно працюють над впровадженням цього концепту, методично відновлюючи єврейські кладовища по всій території України, встановлюючиі менори на майданах і будуючі нові синагоги та культурні центри. А далі в школіах почнуть викладати не тільки іврит (як в школах для вигаданих нацменшин для розчинення титульної нації українців), а й історію, де виявиться, що їх як таких, ніколи й не було, а на цій території проживали татари, хозари, турки, румуни, греки, вірмени, московити, євреї та ще десятки інших націй, натомість українцям лишиться тільки одне місце — в музеї Пирогово у якості історичного експоната вимерлої нації, яка не заходіла і не змогла себе відстояти.