Економіст Світового банку закликає стимулювати зростання на базі підвищення продуктивності

Економічне зростання зазвичай є короткочасним, якщо воно не супроводжується підвищенням продуктивності, саме тому економіки деяких країн потрапляють у так звану "пастку середнього доходу" – через відсутність зростання продуктивності, заявив заступник головного економіста групи Світового банку (ГСБ) та директор напрямку приватних ринків Уфук Акчігіт (Ufuk Akcigit), передає кореспондент агентства "Інтерфакс-Україна".

"Це серйозний виклик, адже поняття "продуктивність", мабуть, одне з найскладніших для пояснення пересічній людині – її не можна побачити чи торкнутися. Саме тому це завдання дещо складніше, аніж здається", – зазначив він під час дискусії на щорічних зборах Міжнародного валютного фонду (МВФ) та ГСБ у Бангкоці цього тижня.

Директор напряму приватних ринків наголосив, що для зростання продуктивності критично важливим є динамізм бізнес-середовища, а для його забезпечення вкрай важлива різноманітність, зокрема різноманітність серед підприємців.

На думку Акчігіта, існує також двосторонній зв'язок між фінансуванням і зростанням продуктивності, який часто недооцінюють. За його словами, часто вважають, що "у країні бракує венчурного капіталу, тому бізнес не розвивається", але насправді ситуація зворотна: відсутність динамізму робить ринок непривабливим для венчурних інвесторів, які шукають найкращі можливості. Тож якщо бізнес не має перспектив у країні, венчурний капітал туди не прийде.

Економіст зауважив, що в більшості країн частка витрат на R&D у ВВП стрімко збільшується, але це не супроводжується зростанням продуктивності. Серед названих ним причин – недостатній перерозподіл факторів виробництва до підприємств із новими технологіями, який забезпечує від 50 до 75% зростання продуктивності в здорових економіках.

"Всілякі ринкові регулювання – наприклад, ті, що гальмують технології та інновації, – становлять особливу загрозу для перерозподілу факторів виробництва. А відсутність перерозподілу ресурсів на користь продуктивніших фірм рівнозначна відсутності інновацій", – констатував Акчігіта.

Він закликав до того, що продуктивніші фірми розширювалися, а менш продуктивні – скорочувалися. "Я називаю це "ефектом акордеона". Саме це ми й розуміємо під динамізмом бізнесу", – пояснив представник Світового банку.

За його словами, ще одним "вузьким місцем" є фінансування, бо традиційні банки зазвичай орієнтований на минуле: вони шукають заставу або кредитну історію, тоді як підприємці – молоді, надзвичайно енергійні люди, які щойно входять в економіку, – не мають кредитної історії, проте мають великий потенціал на майбутнє.

"Майбутні "суперзірки" бізнесу фактично відсікаються від фінансових ринків. Чи можемо ми підійти до цього більш інноваційно, використовуючи нові фінансові інструменти? Можливо, фінтех-компанії вміють краще використовувати інформацію для їх ідентифікації? (...) Саме тому критично важливими є фінансування, пов'язане з ризиком, а також більш цілеспрямоване фінансування", – наголосив Акчігіта.

Його підтримала економістка Джейла Пазарбашоглу, яка у 2020-2025 роках очолювала департамент стратегії, політики та аналізу МВФ, а до цього ще п'ять років була віцепрезидентом групи Світового банку.

Вона зазначила, що перерозподілу факторів виробництва до підприємств із новими технологіями заважає те, що вже усталені компанії, що міцно закріпилися на ринку, володіють усіма матеріальними активами – землею, заводами – та мають дуже тісні політичні зв'язки, тож вони користуються особливою прихильністю та отримують доступ до різноманітних інших, нефінансових ресурсів.

"Натомість новачки – компанії, здатні до стрімкого масштабування, які можуть створювати робочі місця та забезпечувати зростання, – не мають таких матеріальних активів. Тож ключове питання: як забезпечити фінансування, спираючись на нематеріальні активи? Гадаю, це критично важлива проблема для всіх нас", – вважає Пазарбашоглу.

За її словами, важливих передумов – макроекономічної та фінансової стабільності, верховенство права тощо – недостатньо, хоча вони й важливі.

На думку економістки, необхідно розвивати ще три напрями, які можуть допомогти залучити фінансування для нематеріальних активів. Перший – це усунення бар'єрів для входу на ринок і, особливо, виходу з нього. Вона нагадала про проблеми Туреччини, у якої на початку сторіччя не було належної системи банкрутства, тож з'являлося чимало "компаній-зомбі", а банки накопичували проблемні кредити. Внаслідок цього довелося провести масштабне "очищення", щоб гарантувати, що ресурси й надалі не йтимуть до тих фірм, які насправді мали б піти з ринку.

"Дуже важливо мати законодавство про банкрутство, щоб була можливість зазнати невдачі, а потім відновитися й почати все спочатку (…) Спрощення регуляторних вимог, наявність механізмів банкрутства, проринкова політика конкуренції, антимонопольні органи тощо", – наголосила Пазарбашоглу та навела у якості гарного прикладу Нову Зеландію.

Другим напрямом вона назвала політику на рівні окремих підприємств, до якої належать перекваліфікація кадрів, навчання, цифрова інфраструктура, агломерація, участь у ланцюгах доданої вартості.

"І останній, на мою думку, найважливіший напрям – поглиблення ринків капіталу та розвиток структур фінансування. Прямі інвестиції, венчурний капітал – Індія є чудовим прикладом: у період з 2018 по 2025 рік обсяг щорічних венчурних інвестицій зріс у 16 разів – з $80 млн до $1,3 млрд", – додала економістка.

На її думку, фінтех-рішення та впровадження реєстрів рухомих активів також є чудовим способом формування інформаційної бази та кредитної історії на основі товарно-матеріальних запасів і діяльності компаній, а не лише на основі нерухомості.

Наостанок Пазарбашоглу також згадала про важливість механізму розподілу ризиків, зокрема гарантії покриття перших збитків.

Вона також висловила побоювання, що бум капітальних вкладень у штучний інтелект, що вимірюється мільярдами, призведе до витіснення інших інвестицій та фінансування, так само, як і про нарощування суверенних боргів.

Як повідомлялося, голова комітету Верховно Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев наприкінці минулого року зазначав, що середня продуктивність праці в Україні в 3–5 разів менша, ніж у країнах ЄС, і в 7–10 разів менша, ніж у Німеччині, що однією з важливих проблем країни та причиною низьких зарплат. Із закликом розглядати питання підвищення продуктивності як питання виживання у війні також регулярно виступає ексміністр економіки України Павло Шеремета.