Експерти Forbes заявили про небезпечну стратегію Путіна: удари РФ по релігійних об’єктах назвали частиною політики терору
Російські удари по релігійних спорудах в Україні можуть бути не випадковими наслідками бойових дій, а частиною ширшої стратегії залякування та руйнування культурної ідентичності країни.
Аналітики видання Forbes звернули увагу на схожість таких дій із практиками тоталітарних режимів минулого, коли атаки на духовні та культурні символи використовувалися як інструмент підкорення суспільства.
За даними експертів, під час повномасштабної війни Росія неодноразово завдавала ударів по храмам, монастирям та іншим об’єктам релігійної спадщини України. Окрім фізичного знищення будівель, такі атаки мають і символічний вимір, адже релігійні споруди часто є частиною історичної пам’яті громад та важливими елементами культурного простору.
Аналітики Forbes зазначили, що подібна тактика нагадує підходи нацистської Німеччини, яка під час Другої світової війни прагнула знищувати не лише військові сили противника, а й основи його національної ідентичності. У цьому контексті удари по релігійних та культурних об’єктах розглядаються як спроба завдати удару по символах, які об’єднують людей.
Російська влада традиційно заперечує навмисне знищення цивільної інфраструктури та заявляє, що удари нібито спрямовані лише по військових цілях. Водночас численні випадки руйнування цивільних об’єктів, зокрема храмів і культурних пам’яток, стали предметом документування українських та міжнародних організацій.
Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що атаки РФ спрямовані не лише проти української армії, а й проти самої можливості існування української держави як незалежної нації. За його словами, кожне зруйноване місто, школа, лікарня чи храм є частиною спроби Росії зламати українське суспільство.
Особливу увагу експерти приділяють тому, що релігійні об’єкти мають подвійне значення — вони є місцями віри, але водночас і носіями історії. Їх пошкодження впливає не лише на матеріальну спадщину, а й на психологічний стан людей, які сприймають такі місця як частину власної культури.
На думку дослідників, стратегія ударів по символічних цілях може мати на меті створення атмосфери постійного страху та відчуття беззахисності серед населення. Це відповідає логіці воєнного тиску, коли противник намагається впливати не тільки на фронт, а й на моральний стан суспільства.
Водночас міжнародна спільнота продовжує фіксувати наслідки російських атак і закликає притягнути винних до відповідальності. Знищення культурних та релігійних пам’яток під час війни може мати наслідки у рамках міжнародного права.
Таким чином, оцінки експертів Forbes ставлять питання не лише про окремі удари, а про загальну логіку російської кампанії проти України. Якщо атаки на релігійні об’єкти є частиною системної політики, то йдеться вже не лише про військовий конфлікт, а про спробу впливати на самі основи національної ідентичності України.