Експрес мобілізація заброньованих, «розшук» без обліку та штраф для ТЦК: дайджест судової практики

Повномасштабна війна та мобілізація стали найважчим іспитом для української правової системи, де межа між обов’язком оборони держави та правами людини дедалі частіше розмивається свавіллям ТЦК та груп оповіщення. Запуск мобільного застосунку Резерв+ та електронного реєстру «Оберіг» замість сучасного обліку створили правовий хаос.

Мобілізувати за три години, попри чинну броню в «Дії», оголосити в розшук за відмову від ВЛК, навіть не надіславши направлення, та роками тримати людину в статусі «в розшуку» без жодного штрафу чи постанови — реальність, з якою стикаються люди.

«Ковбасний цех проти ТЦК»: справа № 460/5593/26

Позивач, працював оператором автоматів для виробництва варених ковбас. Підприємство отримало статус критично важливого для функціонування економіки, а сам працівник був заброньований через портал «Дія» на період до 26 лютого 2026 року, що підтверджувалося електронним військово-обліковим документом у застосунку Резерв+.

30 січня роботодавець підтвердив свій критичний статус у Рівненській ОВА і вже 6 лютого подав документи на перебронювання працівників. Проте наступного дня, 7 лютого 2026 року, до заброньованого просто на вулиці підійшли представники ТЦК.

Попри пред’явлені докази діючого бронювання, чоловіка примусово затримали, доставили до ТЦК та негайно мобілізували. І вже 8 лютого військова частина своїм наказом зарахувала його до списків особового складу на посаду водія-машиніста екскаватора.

Військова частина стандартно наголошувала на тому, що призов уже відбувся, солдат є чинним військовослужбовцем. Відтак, його звільнення можливе виключно на підставах, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (через хворобу чи за сімейними обставинами), а суди нібито не мають права примусово звільняти солдата за рапортом чи втручатися у військову ієрархію.

Суддя ж продемонструвала зразок правосуддя. Суд констатував, що відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII заброньовані військовозобов’язані взагалі не підлягають призову під час мобілізації. ТЦК протиправно проігнорував діючу відстрочку та не перевірив належним чином документи.

Спираючись на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справах «Афанасьєв проти України» та «Чуйкіна проти України», суд вказав, що простим скасуванням наказу ТЦК про призов право позивача поновлено не буде, адже він де-факто перебуватиме в частині.

Для забезпечення ефективного засобу юридичного захисту суд ухвалив рішення: визнати протиправними дії ТЦК щодо затримання, скасувати наказ про призов, скасувати наказ по стройовій частині та безпосередньо зобов’язати командира військової частини звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу.

«Оберіг» та автоматичні алгоритми: справа № 300/1758/26

Однією з поширених позицій ТЦК у спорах щодо статусу «у розшуку» є твердження, що відповідний запис у Резерв+ нібито з’являється автоматично. Однак рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/1758/26 показало зовсім іншу картину.

Чоловік уточнив свої військово-облікові дані ще 22 липня 2024 року. У лютому 2026 року він виявив у своєму електронному військово-обліковому документі статус «Розшукує ТЦК та СП» із зазначенням «порушення військового обліку». Причиною нібито була неявка за повісткою, а датою початку розшуку вказувалося 29 червня 2025 року.

Але найцікавіше з’ясувалося після звернення адвоката до ТЦК. У своїй офіційній відповіді військовий орган повідомив, що чоловік взагалі не перебуває у нього на військовому обліку.

Тобто в Резерв+ людина значилася такою, що перебуває у розшуку ТЦК через неявку за повісткою, тоді як сам ТЦК заявив, що ця людина у нього на обліку не перебуває. Саме цю суперечність суду й довелося розбирати.

У судовому засіданні ТЦК намагався перекласти відповідальність на електронну систему. Вони стверджували, що відомості про порушення правил обліку та розшук були сформовані програмним комплексом АІТС «Оберіг» автоматично через неявку позивача за повісткою в 2025 році, і посадові особи ТЦК не мають до цього процесу жодного відношення.

Суддя нагадав відповідно до частин 8 та 9 статті 5 Закону № 1951-VIII саме районні ТЦК є органами ведення та актуалізації бази даних Реєстру. Будь-які посилання на те, що «комп’ютер усе зробив сам», є протиправним перекладанням відповідальності на автоматичні алгоритми.

Суд також дослідив опис вкладення, який ТЦК надав на підтвердження надсилання повістки. Виявилося, що цей документ не містив жодних обов’язкових реквізитів: ані поштового штемпеля, ані підпису поштового працівника.

Суд констатував, що ТЦК не довів відправлення повістки, у позивача не виникло обов’язку з’являтися, а отже, не було й факту порушення правил обліку. Дії ТЦК щодо внесення запису про розшук визнали протиправними та зобов’язали його виключити ці дані з системи.

Спроба притягнути до відповідальності обмежено придатних без повісток та штраф для ТЦК: справа № 420/28317/25

Скасування статусу «обмежено придатний» спричинило чимало питань щодо обов’язку громадян повторно пройти військово лікарську комісію. В окремих випадках непройдену вчасно ВЛК ТЦК почали пов’язувати з порушенням правил військового обліку та передачею інформації для розшуку.

Одну з таких ситуацій розглянув Одеський окружний адміністративний суд у рішенні від 31 серпня 2026 року у справі №420/28317/25.

У серпні 2025 року позивач виявив у Резерв+» статус «розшукує ТЦК та СП» з причиною: «Непроходження ВЛК», датований 2025 роком. При цьому жодної повістки, направлення чи повідомлення про необхідність пройти медичний огляд позивач не отримував. Жодних постанов про притягнення до відповідальності за КУпАП щодо нього не виносилося.

ТЦК під час засідання наполягав на тому, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-IX (у редакції Закону № 4235-IX), усі колишні обмежено придатні були зобов’язані самостійно пройти повторний огляд до 5 червня 2025 року. Оскільки позивач цього не зробив, ТЦК кваліфікував це як триваюче адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та направив до поліції електронне звернення про його розшук та затримання.

Суд для з’ясування обставин справи суд витребував у ТЦК докази того, що позивач раніше дійсно визнавався обмежено придатним, а також підтвердження направлення йому індивідуального виклику чи направлення на ВЛК. ТЦК тричі проігнорував ухвали суду. Реакція суду не забарилася. До ТЦК було застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 6 656,00 гривень за неповагу до суду.

У рішенні по суті суд зазначив, що загальна норма закону не звільняє ТЦК від обов’язку здійснювати індивідуальне оповіщення відповідно до Порядку № 560. ТЦК зобов’язаний сформувати та вручити особі індивідуальне направлення на ВЛК. За відсутності направлення, повістки та доказів їх вручення, звинувачувати людину в «непроходженні або відмові» від ВЛК — протиправно. Суд зобов’язав ТЦК виключити незаконний запис про розшук та повідомити поліцію про відсутність підстав для затримання позивача.

Справа № 420/42001/25 — різниця між службовими відомостями та штрафами

Ще один спір показав, що ТЦК недостатньо просто заявити про надсилання повістки поштою. Військовий орган має довести, що військовозобов’язаного справді належним чином повідомили.

Одеський окружний адміністративний суд у рішенні у справі № 420/42001/25 розібрався, які саме докази має надати ТЦК, щоб підтвердити належне поштове повідомлення людини.

Позивач вчасно оновив дані та пройшов ВЛК, яка визнала його придатним до служби в частинах забезпечення. Проте у вересні 2025 року він виявив у Резерв+ позначку про розшук з причиною «Не прибули за повісткою». ТЦК надіслав до поліції електронне звернення про затримання позивача. Позивач, своєю чергою стверджував, що жодної повістки поштою не отримував.

Позивач наполягав, що ТЦК взагалі не мав права вносити відомості про порушення військового обліку до реєстру «Оберіг», доки щодо нього не винесено офіційної постанови про накладення штрафу за КУпАП.

Суд відхилив цей аргумент позивача, розмежувавши поняття персональних даних та службових даних про виконання військового обов’язку. Суд зазначив, що ТЦК має право вносити до реєстру «Оберіг» відомості про порушення правил обліку як службову інформацію і без попереднього штрафу, але лише за умови наявності безперечних доказів самого факту такого порушення.

У цій справі ТЦК не надав жодних доказів відправлення повістки: ні фіскального чека, ні поштової накладної, ні рекомендованого повідомлення. Ба більше, ТЦК знову проігнорував ухвалу суду про витребування доказів. АТ «Укрпошта» повідомило суду, що без тринадцятизначного трек-номера (ШКІ), який ТЦК не надав, ідентифікувати та розшукати лист неможливо. Оскільки факт належного оповіщення не був доведений, суд визнав дії ТЦК протиправними, зобов’язав виключити запис із реєстру та направити до поліції повідомлення про скасування розшуку.

Строки давності КУпАП: справа № 160/28793/25

Позивач мав законне бронювання, яке було скасоване 24 лютого 2025 року через втрату підприємством статусу критичності. Одразу після цього в його особистому кабінеті Резерв+ зникла відмітка про бронювання, але з’явився статус про «порушення правил обліку». Виявилося, що ТЦК 5 березня 2025 року направив до поліції звернення про його розшук за нібито неявку за повісткою 18 березня 2024 року. При цьому в день виклику у 2024 році позивач перебував на лікарняному.

ТЦК наполягав, що оскільки позивач колись у минулому проігнорував повістку, відомості про порушення мають залишатися в системі «Оберіг» до моменту, поки він особисто не з’явиться до ТЦК.

Суддя звернув увагу на норми адміністративного права. Відповідно до статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за статтями 210 та 210-1 в особливий період може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Суд встановив, що неявка за повісткою відбулася в березні 2024 року, а звернення про розшук ТЦК направив в березні 2025 року — майже через рік після події. Станом на момент винесення судового рішення річний строк давності повністю сплив.

Суд зазначив, що оскільки притягнути особу до відповідальності вже неможливо за законом, будь-які примусові заходи поліції щодо її затримання та доставки до ТЦК є незаконним обмеженням свободи людини. Суд задовольнив позов повністю, зобов’язав ТЦК внести зміни до системи «Оберіг» та направити до Нацполіції повідомлення про відсутність будь-яких підстав для затримання позивача.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.