Схоже, що «тріо сильніших гарних хлопців» пре неоколоніальна задумка силовим методом перерозподілити сфери впливу і світову мапу.
А решті «слабших гарних хлопців» пропонується втертися рукавом і визнати «право сильного».
У всякому разі, повне ігнорування міжнародного гуманітарного права і правил і звичаїв війни з боку російських окупантів та їхніх союзників — тому підтвердження. Так само, як непередбачуваність ще одного гаранта української безпеки згідно з оманливим цяцькою-папірцем, підписаним у Будапешті. І, нарешті, класичне вагання та підвищена флюгерність окремих наших західних партнерів…
Все це заохочує цинічного кремлівського покидька, який зараз найбільше переживає, чим буде займатися агресивна орда, коли закінчиться його кривава забавка під назвою «сво». І абсолютно не переймається тим, чим може обернутися для світу його генетичне варварство, приправлене очевидним божевіллям.
Але про це стільки переговорено, що, здається, всі українці вже остаточно зрозуміли: це наша народна війна. Навіть якщо і буде існувати «коаліція охочих», вона завжди охочіше дбатиме про свої національні інтереси. А нам завжди попадатиме щось за залишковим принципом. Особливо після того, коли деякі наші наближені до корита можновладці показали світові, як можна наживатися на війні.
Але війна триває і щодня забирає чиїсь життя. Навіть важко уявити собі оце страхіття — 810 ракет, якими нас атакували російські терористи за неповних три місяці. Балістика, крилаті, протиповітряні, корабельні: все смертельне залізяччя, яким багатий «русскій мір», щодня цілить по мирних жителях…
І знову у ніч із 29 на 30 липня окупанти здійснили масований комбінований удар по Україні, застосувавши понад 70 ракет і більш як 280 дронів. Вінниччина також опинилася під атакою — близько другої ночі пролунали звуки вибухів. У багатьох вінничан аж здригнулися будинки і від страху пропав сон. А в головах крутилося запитання: «Що? І куди ж прилетіло?»
Згодом речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат підтвердив, що під час масованої атаки в ніч на 30 липня російські війська завдали удару й по Вінниччині. За попередніми даними, для атаки по області ворог застосував гіперзвукові протикорабельні ракети «Циркон», які атакують цілі за балістичною траєкторією.
«По Вінниччині було зафіксовано два влучання. Поблизу Вінниці знайшли уламки ракет. Попередньо, це були саме «Циркони». На це вказують дальність їхнього застосування і параметри польоту», — повідомив Юрій Ігнат.
Інформація про завдані ними пошкодження наразі офіційно не надавалася. Хоча різних версій серед місцевих жителів більше ніж достатньо. За однією — уламки упали в одній із громад неподалік обласного центру. Там у полі виявлено дві великі вирви від цих прильотів. Оскільки ракети вибухнули на відкритій місцевості, офіційні повідомлення про руйнування інфраструктури чи постраждалих серед цивільного населення саме від цих ракет відсутні.
Тим часом ворожі пабліки намагалися поширити фейк про нібито ураження об’єкта військово-промислового комплексу (ВПК) у Вінницькій області, проте ця інформація не підтвердилася. Фактично виходить, що ворог просто підкинув вінничанам дорогого металобрухту на суму близько $20 мільйонів. Ну, і нагнав трохи страху…
У першу чергу, через те, що вибухи в ту ніч під Вінницею пролунали майже одночасно з оголошенням повітряної тривоги. Деякі очевидці стверджують, що за хвилину до неї. Але навіть якщо і так, за цю хвилину навряд чи хтось зміг сховатися від смертельної небезпеки.
Військові пояснили, що це пов’язано з надвисокою швидкістю ракет «Циркон». Але є сумнів, що це сильно втішить цивільних, котрі сподіваються, що їх попередять завчасно.
Бо простим людям якось «вшистко єдно», що ракети «Циркон», як і «Іскандер» та «Онікс», рухаються дуже швидко за балістичною траєкторією, тому перехоплювати їх можуть лише системи протиповітряної оборони Patriot.
Людей більше цікавить, чому за чотири з половиною роки повномасштабної війни попри мільярдне фінансування всіляких «фаєрпонтів» високотехнологічна, космічна країна не має аналогів цих систем і не завжди спроможна вчасно повідомити громадян про загрозу ракетного удару.
Анатолій Петраченко