Родина архітекторів і художників з Харкова, подружжя Тетяна та Ярослав Яковлеві разом із чотирма дітьми та батьками, через війну переїхала із Харкова у прикарпатське село Великий Ключів Коломийського району і налаштовує там побут та реалізує унікальні проєкти, пише КУРС з посиланням на Укрінформ.
У Харкові до повномасштабної війни Ярослав працював у родинному бізнесі – архітектурній компанії, яка створювала проєкти знакових будівель рідного міста, а також навчав студентів у Харківській школі архітектури скетчингу. У Києві опанував урбаністику, а після Майдану та Революції Гідності дуже захотів побачити різноманітну Україну.
Знайомство із Тетяною, яка змалку вивчала українських фольклор, колекціонувала пісні та вишиванки, лише посилило це бажання. І після народження Марка родина поїхала у першу експедицію для створення газети «Містограф».
“Ми поїхали у Чернігів. А це – Сіверщина, Десна, давній «Звіринець» (печерський монастир, – авт.), храми, які ще бачили князів Володимира та Ярослава”, – пригадує Ярослав.
Згадує, це був 2021 рік, який приніс в Україну локдаун, втрату роботи та розпач, а тому сидіти вдома стало нестерпно. Адже до цього вони часто гуляли рідним містом, пили каву і малювали улюблені вулички Харкова.
“Наші діти теж малювали і скетчили, і ми брали їх із собою. Хотіли об’їхати всі міста. Думали, що це все буде швидко. Поїхали – приїхали і враз зробили газету, але це не так. Усе, що ми назбираємо в експедиції, а це наші замальовки, вкладаємо в газету. Є ще наші артефакти – чеки з магазинів, наліпки у кав’ярнях, різні підставочки та інше”, – розповідає Тетяна.
Також вона пояснює, що відчуття міста вони з чоловіком передають завдяки двом ключовим елементам – скетчингу, під час якого малюють усе, що бачать у місті, та польовому щоденнику.
“Ми ніколи нічого не вигадуємо. “Містограф” – це завжди адекватний погляд, не вигаданий. Може, трішки прикрашений, але це момент від людини, яка була на локації, і він надважливий, документальний і художній”, – запевняє Ярослав.
У Чернігів родина поїхала із чотиримісячним сином Марком. Маленький центр обійшли швидко. Пригадують, він доступний і дуже теплий. Сім’я створила мапу свого маршруту, але для газети цього було не достатньо. На допомогу прийшла письменниця Анастасія Леухіна, яка з Києва переїхала у Чернігів і придбала там квартиру.
«Ми з нею зустрілись, поговорили. І вийшло так, що ми ввели в газету її пряму мову. До всього долучили експертні думки, щось піддивилися, прочитали, і так вийшов перший «Містограф». Так, у містах є гіди, готові маршрути, але нам це не цікаво. Ми звертаємо увагу на все, бо те, що сьогодні здається не цікавим, прісним і сіреньким, за 50 чи 100 років може стати цінним свідченням міста», – переконаний Ярослав.
Він розповідає, що спочатку газету замовляли лише друзі. Потім їх коло збільшувалось: замовляли художники, люди, які люблять подорожувати, ілюстратори та екскурсоводи.
З початком повномасштабної війни «Містограф» більше замовляли українці з-за кордону. Відтоді газета помітно змінила ракурс на українські міста. Перша воєнна поїздка випала на Івано-Франківськ, де Тетяна описала подорож до «Галицького тилу», а тому шукала не лише цікаву архітектуру, але й укриття та нові місця вшанування Героїв. Потім подружжя переїхало до Коломиї.
“Ми одразу помітили, що в Коломиї, де є багато туристів, не вистачає мап. Тому спочатку робили опитування, спілкувались із гідами та екскурсоводами про маршрути і як їх прокладають, малювали все у блокнотах. Найперше ми створили ментальну мапу, а потім перенесли її на стіну. Тоді вже робота тривала біля двох тижнів. У перспективі з цією мапою можна працювати. Її навіть можна зробити інтерактивною. Ми хотіли, щоб нею користувалися туристи і щоб вона стала однією із фотозон Коломиї”, – розповідає Тетяна.
Вона переконана, що у місті варто комплексно розвивати туризм. Тому родина художників щороку долучається до облаштування Резиденції Святого Миколая, що у Грушеві, та натхненно допомагає у проєктах «Музею історії міста Коломиї».
“У своїй газеті ми показували і як турист бачить Коломию, і як місцеві поважають та люблять своє місто. Ми досі залучені у проєкти Коломиї як урбаністи”, – уточнює Тетяна.
За її словами, поки проєкт на паузі. Востаннє митці подорожували до Тернополя, а надалі планують відвідати Вінницю, Хмельницький, Рівне, Запоріжжя та Кропивницький.
Читайте також: Динозаври і мілітарі: як осучаснюється косівська кераміка в майстерні «Горно»