ГЕНЕРАЛ ЗАЛУЖНИЙ:

“Панове Гончаренко та Терехов, не вам нас вчити, як Україну захищати.

:

“Панове Гончаренко та Терехов, не вам нас вчити, як Україну захищати. І не вам пояснювати військовим, що таке війна та що таке мир. Ми щодня знаємо ціну цієї війни не з колонок, інтерв’ю та політичних дискусій.

Тож не треба спекулювати нашим бажанням миру. Ми хочемо миру. Саме тому, що дуже добре знаємо війну. І саме тому розуміємо просту річ: готовність захищатись – не бажання воювати. Сильна армія – не “партія війни”. ППО, дрони, фортифікації – це все інструменти миру. Це те, що має зробити наступну війну неможливою. Саме про це пише Валерій Залужний.

Не про вічну війну. Не про війну замість миру. Його формула гранично ясна: «Ми не торгуємо власною свободою». Він пише про ціну миру і попереджає, що закінчення однієї війни здатне створити умови для наступної. Ось справжній предмет розмови: не війна проти миру, а сильний мир проти паузи перед наступною війною.

Мир без армії – беззахисність. Мир без ППО – очікування наступної ракети. Мир без укріплень – запрошення наступати. Мир, який Україна не здатна захистити сама, це надія на Росію. На те, що Росія зупиниться. Виконає підписане. Чи не передумає. Не вирішить одного разу знову піти на Харків.

І досить пропонувати Україні конструкцію, де тривалість нашого миру фактично залежить від рішення Росії. Можливо, схожу політичну логіку сьогодні поділяєте ви та Арахамія. Але це не є гарантією миру для України. Не для наших сімей. Не для мільйонів громадян, яким тут жити та вмирати, якщо чергові гарантії знову виявлятимуться порожніми.

Ми вже знаємо ціну ілюзії, що з Росією достатньо домовитись. Донецьк. Луганськ. Маріуполь. Окупація. Зруйновані міста. Втрачені будинки. Загиблі. Біженці. Ця ціна вже величезна. І вона зростатиме, якщо знову спекулювати втомою суспільства і підміняти поняття: готовність захищатися називати прагненням воювати, сильну армію – перешкодою миру, а залежність від волі агресора – миром. Цю політичну школу Україна вже бачила.

Політичне середовище ОПЗЖ роками продавала виборцю простий рецепт: домовимося з Росією – і буде мир. Сьогодні навколо нових політичних конструкцій знову звучатимуть знайомі прізвища. Це ваш політичний вибір. Але тоді тим більше не треба вчити військових, що таке мир.

Хочете миру – працюйте. Зміцнюйте Харків. Допомагайте бригадам. Купуйте дрони. РЕБи. Захищайте енергетику. Будуйте оборону. Домагайтеся ППО. Робіть усе, що у вашій компетенції, щоб Росія більше ніколи не повірила, що Харків можна взяти.

Нам потрібен сильний мир, який Росія порушити не наважиться. Тому, Ігоре Олександровичу, менше розповідайте військовим, що таке мир. Просто робіть свою роботу.