«Герань-5»: технологія трансформації з дешевого дрона у крилату ракету

Ще недавно «Шахед» асоціювався з характерним дзижчанням поршневого двигуна, відносно невеликою швидкістю та можливістю полювання на нього мобільними вогневими групами. Але війна змінюється. Росія почала застосовувати новий клас ударних безпілотників — реактивну «Герань-5».

І це вже зовсім інша історія.

За даними української воєнної розвідки та аналізом уламків, «Герань-5» створена з використанням іранських технологій і має значну схожість із іранським безпілотником Karrar. Але головне — це не походження конструкції, а її можливості.

Фактично росіяни намагаються отримати дешеву крилату ракету, яку можна виробляти серійно.

Від «мопеда» до реактивного літака

Попередні «Герані» та Shahed-136 були відносно простими поршневими апаратами. Їхня головна перевага — дешевизна, масовість і можливість запускати десятки або сотні одночасно.

«Герань-5» побудована за зовсім іншою схемою.

Це великий безпілотник із подовженим фюзеляжем і прямим крилом, оснащений турбореактивним двигуном. За наявними даними, використовується китайський Telefly TF-TJ2000A.

Орієнтовні параметри вражають:

• довжина — близько 6 метрів;
• розмах крил — до 5,5 метра;
• стартова маса — приблизно 850 кг;
• бойова частина — близько 90 кг;
• швидкість — орієнтовно 450–600 км/год;
• дальність — до 950–1000 км;
• максимальна висота — до 6 км;
• робоча висота може становити від приблизно 200 метрів до 3 км.

Тобто перед нами вже не повільний ударний дрон, який довго летить до цілі. Це швидкісний реактивний апарат, який скорочує час на його виявлення, супровід і перехоплення.

І ось тут починаються проблеми

Швидкість — один із головних козирів «Герані-5».

Проти повільнішого Shahed мобільна група ППО має більше часу: виявити ціль, зайняти позицію, підготувати зброю, дочекатися входження дрона в ефективну зону ураження.

З реактивним апаратом усе відбувається швидше.

А якщо «Герань-5» летить на малих висотах, ситуація стає ще складнішою. Рельєф місцевості та радіогоризонт можуть скорочувати час, протягом якого ціль доступна для ураження.

Тому механічний підхід «Шахед просто став швидшим» тут не працює.

Змінюється сама задача для ППО.

Найцікавіше — всередині

Не менш важлива частина «Герані-5» — її електроніка.

За наявними даними, росіяни значною мірою уніфікують бортові системи з пізнішими версіями «Герань-2».

Серед згаданих компонентів — супутникова навігація «Комета-М12» із завадозахищеною 12-елементною CRPA-антеною, інерціальна система навігації SADRA/MINSOO.

Також повідомлялося про використання мікрокомп'ютерів Raspberry із 3G/4G-модемами та MESH-модемів Xingkai Tech.

І це важливий момент.

Сучасний ударний БПЛА — це вже не просто двигун, паливний бак і вибухівка. Це літаючий комп'ютер із навігацією, зв'язком, системами захисту від перешкод і можливістю працювати в складному радіоелектронному середовищі.

Саме тому боротьба з такими апаратами поступово перетворюється на технологічну гонку.

Росія експериментує далі

Схоже, на одному наземному запуску росіяни зупинятися не збираються.

Серед можливих напрямків розвитку називають повітряний запуск «Герані-5», зокрема із застосуванням літаків Су-25.

Якщо такі рішення будуть доведені до практичного застосування, це може додатково розширити райони запуску та ускладнити прогнозування маршрутів.

Ще цікавіша ідея — озброєння безпілотника ракетами малої дальності.

У відкритих матеріалах згадуються, зокрема, Р-60 та Р-73.

Тут «Герань-5» уже починає перетворюватися не просто на ударний безпілотник, а на платформу для полювання на інші повітряні цілі.

Якщо така концепція буде реалізована, вона може бути спрямована не лише проти наземних об'єктів, а й проти дронів-перехоплювачів та окремих засобів ППО.

Чому це небезпечніше за звичайний Shahed?

Тому що росіяни, схоже, рухаються одразу за кількома напрямками.

Масовість. Дешевий безпілотник можна запускати великими серіями.

Швидкість. Реактивний двигун скорочує час на реакцію ППО.

Дальність. До тисячі кілометрів — це вже стратегічний радіус для багатьох тактичних цілей.

Бойова частина. Близько 90 кг — достатньо для серйозного ураження об'єкта.

Навігація та зв'язок. Сучасна електроніка дозволяє підвищувати стійкість апарата до протидії.

І найголовніше — вартість.

Крилата ракета коштує значно дорожче. Якщо ж виробнику вдається створити достатньо дешевий реактивний безпілотник, який виконує частину її функцій, виникає дуже неприємна для ППО математика.

Збивати дешеву ціль дорогою ракетою можна. Але якщо таких цілей прилітають десятки, питання вже не тільки в тому, чи здатна ППО збити конкретний апарат.

Питання — чи здатна вона робити це масово й економічно.

Це ще не «ракета», але вже дуже близько

Називати «Герань-5» повноцінною крилатою ракетою було б некоректно. Безпілотник має іншу конструкцію, іншу економіку виробництва та інші можливості.

Але за логікою застосування він дедалі більше наближається до цієї категорії.

І це, мабуть, найважливіший висновок.

Росія не просто збільшує кількість «Шахедів». Вона еволюціонує саму концепцію ударного дрона.

Від дешевого поршневого «мопеда» — до швидкісного реактивного апарата.

Від одиночного дрона — до елемента складної системи.

Від простого наведення — до захищеної навігації, зв'язку та взаємодії з іншими засобами.

Тому «Герань-5» не варто сприймати як чергову російську новинку, яку можна просто висміяти.

Війна дронів вступає в нову фазу. І тепер питання не в тому, скільки «Шахедів» Росія може запустити. Питання в тому, наскільки швидко вона навчиться робити їх швидшими, розумнішими та небезпечнішими.