Жінка збувала канабіс через поштомати й криптовалюту, а суд врахував заслуги батька-військового: що вирішив ВС
У постанові від 5 жовтня 2026 року у справі № 466/6955/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду щодо призначеного покарання за незаконний обіг наркотичних засобів і посів та вирощування конопель.
Питання застосування статті 75 КК України потребує оцінки не лише особи засудженого та обставин, що пом’якшують покарання, а й тяжкості вчинених злочинів, їхньої суспільної небезпеки та можливості досягнення мети покарання без його реального відбування.
Обставини справи
Шевченківський районний суд м. Львова вироком від 19 січня 2026 року визнав жінку винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 310 КК України. Їй призначили п’ять років позбавлення волі за незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, а також три роки позбавлення волі за незаконний посів і вирощування конопель.
За сукупністю кримінальних правопорушень суд призначив остаточне покарання у виді п’яти років позбавлення волі. Водночас на підставі статті 75 КК України засуджену звільнили від відбування покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю три роки. Суд також застосував статтю 69 КК України, призначивши за одним із кримінальних правопорушень покарання нижче від найнижчої межі санкції.
Суд установив, що жінка діяла за попередньою змовою зі співучасником. Вони придбавали та зберігали канабіс для подальшого збуту, використовуючи поштомати й мобільні застосунки для відправлення посилок під вигаданими анкетними даними.
Збут також здійснювався через повідомлення в Telegram із передаванням інформації про місця розташування наркотичних закладок після отримання оплати в криптовалюті.
Упродовж березня та квітня 2025 року було зафіксовано низку епізодів незаконного обігу наркотичних засобів. Під час слідчих дій вилучили канабіс, зокрема 198 згортків загальною масою 338,38 г у перерахунку на висушену речовину. За місцем спільного проживання засудженої та її співучасника також виявили наркотичні засоби й предмети для їх пакування. Крім того, суд установив факт незаконного посіву та вирощування 26 рослин конопель.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував щире каяття засудженої, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також позитивну характеристику за місцем роботи та те, що раніше вона не була судима. Суд також узяв до уваги військові заслуги її батька у захисті держави.
Прокурор оскаржив вирок, вважаючи призначене покарання надто м’яким. На його думку, суд не врахував належним чином кількість епізодів тяжкого умисного злочину, обсяг наркотичних засобів і спрямованість дій засудженої на їх подальше розповсюдження. Прокурор також заперечував проти врахування військових заслуг батька як обставини, що характеризує саму засуджену.
Львівський апеляційний суд 21 квітня 2026 року частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора та змінив вирок у частині призначеного покарання, виключивши конфіскацію майна. Водночас звільнення засудженої від відбування п’ятирічного позбавлення волі з випробуванням на три роки залишилося в силі.
Прокурор подав касаційну скаргу, наполягаючи, що застосування статті 75 КК України було безпідставним, а апеляційний суд не надав належних відповідей на доводи щодо несправедливості покарання через м’якість.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що покарання має відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винуватого.
Суд зазначив, що відповідно до приписів статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, якими він керувався.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі та дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Оцінюючи застосування статті 75 КК України, ВС нагадав, що підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку, про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про вчинене особою кримінальне правопорушення, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв’язки тощо.
ВС дійшов висновку, що апеляційний суд не надав належної оцінки всім істотним обставинам справи.
Колегія суддів вважає, що наведені дані про особу засудженої та обставини, що пом’якшують її покарання, які були враховані місцевим судом під час призначення їй покарання із застосуванням положень ст. 69 КК, не є переконливими аргументами, які би свідчили про можливість виправлення із встановленням їй іспитового строку на підставі ст. 75 КК.
Так, без належної оцінки апеляційного суду залишилися наявні у провадженні дані про тяжкість, характер та обставини вчинення злочинів, кількість наркотичних засобів, які засуджена збула та мала намір надалі збувати з корисливих мотивів, кількість епізодів вчинених нею злочинних діянь у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
Крім того, без уваги суду залишився ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, безпосереднім об’єктом якого є здоров’я населення, поряд з належним порядком обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Злочини цієї категорії шкідливо впливають на суспільство, мають згубний вплив на здоров’я і соціальне благополуччя населення в цілому та створюють загрозу сталому розвитку держави.
ВС також пояснив, що звільнення від відбування покарання з випробуванням має бути обґрунтоване з урахуванням мети покарання.
Верховний Суд зауважив, що положення ст. 75 КК підлягають застосуванню у взаємозв’язку із приписами статей 50, 65 цього Кодексу, що вимагає від суду переконливо вмотивувати наявність підстав до висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні внаслідок звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Питання призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
У цьому провадженні апеляційний суд не навів переконливого обґрунтування того, яким чином звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням забезпечить досягнення мети загальної превенції злочинів, зокрема передбачених ч. 2 ст. 307 КК, та її виправлення з урахуванням установлених обставин і відомостей про особу.
Окремо ВС висловився щодо військових заслуг батька засудженої.
На переконання колегії суддів, дані, що характеризують батька засудженої, також не можуть бути достатньою підставою для ухвалення рішення про звільнення засудженої від відбування покарання, оскільки не стосуються безпосередньо її особи та не впливають на оцінку її особистості.
ВС констатував, що апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо застосування статті 69 КК колегія суддів визнала вирішення цих доводів передчасним, зазначивши, що суд апеляційної інстанції під час нового розгляду має самостійно визначити межі перегляду з огляду на зміст апеляційної скарги.
Таким чином, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду стосовно засудженої та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Під час нового розгляду апеляційний суд повинен врахувати висновки Верховного Суду. Як зазначив ВС, у разі встановлення тих самих даних про особу засудженої й обставин, з’ясованих судом, призначення їй покарання із застосуванням статті 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
