День, який розділив світ на до і пісня. 26 квітня 1986 року. Саме тоді коли в одному кінці планети хтось ще мирно спав, а на іншому хтось займався рутинними справами сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа. Після опівночі на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Загинули тисячі жителів України. Однак наслідки тієї трагедії відчули на собі й інші країни. Як цей день пригадує ліквідатор ЧАЕС 1-ї категорії Сергій Радіонов - далі у сюжеті.

Таким Сергій пригадує 25 квітня 1986 року, день, який розділив його життя на до і після. Тоді чоловіку було сорок і він працював у шляхово-будівельному управлінні. В Чорнобильську зону його відправили не відразу. Хоча про трагедію знав від початку.

Про наслідки, тих подій як для себе так і колег чоловік навіть і не здогадувався. Хоча припускав, що добром це не закінчиться. Проте продовжував сумлінно виконувати свою роботу.

Вплинула радіація не лише на ліквідаторів наслідків трагедії, а й на інших жителів країни і не лише нашої. Адже захистити себе було нічим. Якщо тих хто працював біля Чорнобиля ще умовно чимось захищали від опромінення то інші не мали й тих засобів.

Окрім покладеного здоров?я про ті події нагадують декілька світлин, які збереглися в чоловіка та нині дитячі малюнки катастрофи, на які без сліз Сергій дивитися не може.

Сергій Радіонов пригадує, як багато хто ті дні не пережив.

Якби не та подія 26 квітня та не будівництво доріг в Чорнобильській зоні літо 86 року Сергій планував провести не в лікарняних палатах, а з дружиною та сином на відпочинку.

Багатьом хотілося б щоб той день та ті ранкові, а для когось й нічні звістки стали просто страшним сном. Після якого настав би звичний сонячний ранок із запланованими рутинними справами. І той день не став трагічною датою в календарі, що сколихнула практично увесь світ.