Глобинська громада провела в останню путь свого земляка — Андрій Кукла, який загинув 8 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання в районі міста Костянтинівка.

Про це повідомили у Глобинській міській раді.

Андрій народився 4 квітня 1989 року на Далекому Сході — у Приморському краї. Та справжнім його домом стало село Опришки на Полтавщині, куди родина повернулася, коли хлопчикові не було й року. Саме тут минули його дитинство та шкільні роки.

Після закінчення школи Андрій навчався у політехнічному технікумі в Горішніх Плавнях. Працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті, згодом повернувся до рідного села. Трудився на Глобинському м’ясокомбінаті, а пізніше — оператором грануляції у цеху переробки сої ТОВ «Глобинський переробний завод». У цей період він зустрів свою майбутню дружину Тетяну. У 2013 році вони створили сім’ю, а в 2015-му народився син Дмитро — найбільша радість і гордість батька.

Рідні та друзі згадують Андрія як людину світлої душі — щирого, усміхненого, відповідального й мужнього. Для родини він був надійною опорою, люблячим чоловіком і турботливим батьком, для друзів — вірним товаришем, для громади — чесним і працьовитим земляком.

20 грудня 2022 року Андрій став до лав Збройні Сили України. Службу розпочав у складі 44-та окрема механізована бригада водієм-заряджаючим бойової машини «Град» реактивної артилерійської батареї. Згодом, проявивши професіоналізм і відповідальність, був направлений на навчання та став оператором безпілотних літальних апаратів.

Він опанував майже всі види розвідувальних дронів — від найпростіших до найсучасніших. Побратими говорили, що Андрій був «очима» підрозділу. Міг десятками днів залишатися на позиціях, виконуючи складні завдання на найгарячіших ділянках фронту.

За мужність, героїзм і відданість службі військовослужбовця відзначили грамотою командира військової частини та почесною відзнакою командира 44-та окрема механізована бригада — нагрудним знаком «Хрест Хоробрих». Серед побратимів він користувався щирою повагою. Попри офіційний позивний «Лунтік», товариші тепло називали його «Ляля» — за доброту, людяність і щирість.

матеріал підготував/ла: Новини Полтавщини