Гордість Тальнівського краю: як професор Фурман змінив уявлення про психологію
У цій рубриці публікуємо фрагменти великого інтерв’ю з нашим земляком – професором Анатолієм Фурманом, знаним психологом, науковцем, поетом і редактором.
Відповіді згруповані за темами: про науку, коріння, творчість, сучасність і майбутнє. Щотижня – одне питання. Вдумливо. Точно. З глибиною сенсу.
Які відкриття або концепції у психології Вас надихають найбільше?
Що таке сучасна психологія?
– Спочатку кілька слів про психологію, що сьогодні становить не лише систему раціонального знання про поведінку тварин, людини, груп і соціумів. Сучасна психологія – це і людинознавча наука, й особливе мистецтво роздумування, і всюдисуща сфера миследіяльності всіх і кожного, і спосіб повсякденного особистісного практикування окремої людини. У цьому сенсі психологія стосується кожного свідомого громадянина, котрий є не тільки носієм такого самобутнього природного явища, як психіка, і не менш такої унікальної й утаємниченої дійсності, як духовність, а й щомиті та безперервно здійснює психологічну роботу над собою, рідними, колегами, навколишніми. І це, треба визнати, найскладніша робота з усіх відомих у земному вимірі життя – розібратися у собі: хто ти і який чи яка є насправді, у чому твоє покликання та індивідуальність? чому і для чого всі твої зусилля? урешті-решт твоє єдине, більше ніколи неповторюване, життя?
Особливість предмета психології
–Отож психологія, на відміну, скажімо, від фізики, математики чи біології, має найскладніший предмет думання – безмежно неозорий психодуховний засвіт людини, непізнаваний до кінця навіть геніями людства. Ось чому в психологію приходять люди невипадкові, вкрай допитливі, за покликом душі, а не з корисливих мотивів чи соціальних причин. Так було і зі мною.
Навчання та початок наукового шляху
–Серйозним поштовхом до ґрунтовного опанування основами педагогіки і психології стало навчання спочатку в Корсунь-Шевченківському педучилищі імені Т.Г. Шевченка, а потім у столичному педінституті за фахом загальнотехнічні дисципліни і креслення (1972–1980).
Далі був шлях дослідницького вишколу, але, як не парадоксально, не інженерно-технічного спрямування, а суто людинознавчого, психолого-педагогічного: робота у середній школі учителем і заступником директора, захист кандидатської дисертації з теорії та історії педагогіки (1984), десять років напруженої творчої праці в НДІ психології МОН України і захист докторської дисертації із вікової та педагогічної психології (1994).
Учителі та наставники
–Усі ті 22 роки особистого сходження щаблями все більш витонченої психологічної компетентності мені доля дарувала найкращих – талановитих, відповідальних, вимогливих – Навчителів (один з улюблених термінів Олеся Гончара), які не просто вчили, а навчали.
Так, у педучилищі це був Юхновський Олександр Каленикович, який, будучи обдарованою особистістю, проводив олімпіади з креслення серед кращих студентів й у такий спосіб відкрив у мені виняткові інтелектуальні здібності та актуалізував найсвітліші самісні ресурси.
У педінституті проф. Бурлака Яків Іванович увів мене у чарівний світ психодидактики як самостійної інтегральної дисципліни нових пояснювальних і світоглядних можливостей, висвітлюючи реальну картину вікового розвитку юні у єдності зовнішнього і внутрішнього, актуального і потенційного, формовиявів та узмістовлень.
В Інституті психології моїм Учителем і Наставником була його директор, доктор психологічних наук, професор, найкраща учениця засновника цієї наукової організації Григорія Костюка Проколієнко Людмила Микитівна, ділове спілкування з якою упродовж шести років неймовірно за відносно короткий час не тільки кардинально розширило горизонти моєї дослідницької свідомости, а й по-материнськи виплекала у мені як особистості психолога-дослідника взірцевого вишколу, публічно поіменовуючи мене словами «це мій діамант…» й персонально приймаючи як наступника.
Окремо відзначу мого неперевершено талановитого Навчителя і колегу, філософа, психолога, історика та методолога в одній особі, автора й на сьогодні найфундаментальнішої семитомної праці «Історія всесвітньої психології», творця загальної теорії вчинку, концепцій канонічної психології і психософії Роменця Володимира Андрійовича. Саме Він, будучи відданим українолюбом, безумовно підтримував мене в усіх творчих починаннях і в кількарічних перипетіях із державним визнанням захисту докторської дисертації із психології. І я вже більше чверть століття віддаю шану цьому Велету мудродайного українського духу, редагуючи присвячені Його справі збірки наукових праць, друкуючи в новій редакції авторські твори та розвиваючи новаторські підходи до психологічного пізнання людського життя.
Головний висновок
З усього сказаного логічно слідує один правдивий висновок: мене найбільше надихають у пізнавальній творчості ідеї, концепції, теорії моїх сонцесяйних Учителів, яких наслідую, на яких рівняюся і з якими щоденно звіряю свій креативний поступ. Те ж саме скажу іншими словами: як зріла особистість я повсякденно натхненний благодатною творчою справою моїх Навчителів, яку прагну гідно продовжити і перевершити за канонами істинності, правдивості, людяності, краси.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА