«Жовтневі тези»: до питання Миру та Війни, або – як Україні закрити Ґештальт Майдану

І Революції (АК)

На жаль, коротко написати потрібне  важко. Коротко і виразно таке вмів писати Ленін. Однак, йому було легше. Він закликав до Революції (ще одної) і Перевороту (як результату Лютневої революції).

Нам у цьому плані важче, бо наша задача – НЕ допустити ще одного Майдану на радість Путіну, а навпаки – закрити ґештальт «Революції 2013-14 р.р.»

Чому це треба?

Бо кожна справжня Революція своїм наслідком завжди має: Інтервенцію – Узурпацію – Реставрацію. Це, практично, Закон, який повторюється завжди, і згідно з ним, ми з вами до сих пір знаходимося у фазі «Інтервенція».

Інтервенція завжди спіткає Націю, яка дозволяє на своїй території здійснитися – Революції.

Революція, за самою своєю природою: руйнує державну структуру країни, влаштовуючи в ній управлінський та соціальний хаос, що радикально послаблює цю країну, роблячи її легкою жертвою для інтервенцій з боку тих, хто завжди хотів на неї напасти.

• Так починається Війна, з якої далеко не всім Націям вдається вийти живими. Однак, декому вдається не лише вийти, але навіть стати – сильнішими. У чомусь.
• Проте, для цього вони неминуче мають пройти через етап Узурпації/Диктатури.

Це необхідно сказати зараз, коли Україна, раптом, вирішила обговорити умови «мирного плану» Олексія Гончаренка (який всі критикують), хоча... Як зазначає Валерій Пекар у пункті №3 свого аналізу пропозицій Гончаренка: «іншого плану в нас просто немає».

ЖОВТНЕВІ ТЕЗИ:

1. Зупинка війни по наявній лінії (ЛБЗ) стала б – незаперечною Перемогою України, навіть, якби для цього довелося
   • Відмовитися від вступу до НАТО
   • Відмовитися від вступу до ЄС
   • Забрати відповідні положення з Конституції
     
     
2. Усе перераховане є другорядним і марним. Єдине, що має значення це Держава та її – збереження.
   • Лише через здобуття власної держави Народ і перетворюється на Націю та отримує право бути представленим в ООН (наприклад).
   • Однак, просто здобути Державу – мало. Її ще треба – відстояти. Війна, яку ми зараз ведемо з РФ, йде саме за це: за збереження України як Держави та українців – як Нації.
   • Вихід із війни по наявній ЛБЗ став би неймовірним успіхом для українського народу та затвердив би нас – у загальному сприйнятті – як повноцінну Націю. Але…
     
     
3. Ворогу потрібна не наша відмова від НАТО і навіть не «російська, як одна з офіційних мов в Україні». Ворогу потрібна сама – Україна: її зґвалтування і смерть.
   
   
4. Тож, навіть, пропонуючи найцікавіші моделі післявоєнного «Земельно-федеративного устрою України» чи запровадження «Подвійного підпорядкування Криму (Україна/РФ)» з перетворенням півострову на вільну економічну зону і «Ворота» для входу Великого Шовкового шляху у Європу, ми – допоки – маємо бути, перш за все готовими – битися і… вмирати. А ворог про таку нашу готовність українців – повинен завжди чітко – знати.
   
   
5. Доки ми не здалися, ми не програли. Це аксіома та імператив.
   • Зеленському можна робити багато закидів, але … Якщо ми вирішуємо далі «Битися, а не миритися», то його (Зеленського) непереборна впертість має стати нашою спільною точкою опори та силовою віссю координат – для всієї Нації.
   • Ті ж, хто розхитують Державу, влаштовуючи повсякчас між нами гризоту та розбрат, мають розглядатися, як поплічники Путіна у його прагненні – добити Україну.
   • Війна за власну Незалежність тому й робить народ остаточно – Нацією, бо вчить усіх нас – поступатися власною Пихою та Гординею, заради спільної – Мети.
     
     
6. Зеленський має, при цьому, теж наважитися і об’єднати – всіх. Шануючи кожного:
   • Україномовних і російськомовних
   • Віруючих та атеїстів. Прихожан УПЦ, ПЦУ, УГКЦ etc., припинивши будь-які зазіхання на церковні споруди, цькування та решту всього того, що лише тішить Москву
   • Заявлене стосується й Політики. Зеленський має об’єднати всіх: і Порошенка, і Тимошенко, і Бойка, і Яценюка, і Кучму, і Ющенка – всіх тих, кого вони можуть порекомендувати для зміцнення кадрового потенціалу та управлінської структури Держави в умовах війни.
   • Рівно ж це стосується й виборців: тих, хто за Зеленського не голосував і голосувати не буде, разом з тими, хто, можливо, ще й досі в ньому душі не чає.
   • Нам потрібні – всі. Всі, хто не покинув Україну, хто залишився їй відданим, і готовий працювати заради неї, мобілізуючи весь свій досвід, всі свої ресурси та знання.
   • До речі, й ті, хто за межами України, теж мають знати й відчувати, що ми їх не кинули, що вони нам потрібні, що ми їх тут ждемо.
     
     
7. «Уряд національної єдності» та «Диктатура Зеленського»: Принцип Парадоксу. На період до завершення Війни, нам необхідно поєднати дві, начебто, протилежні речі:

• Передачу максимальних повноважень Президенту Зеленському, який, до того ж, зможе опиратися на підтримку нової Конституційної більшості у теперішньому Парламенті. Більшості за участю, практично, Всіх-Без-Виключення фракцій. Фактично, - всього Парламенту.
• При цьому, головою ВРУ має стати, наприклад, Тимошенко, а Порошенко – Секретарем ради Нацбезпеки (тут обидві посади названі умовно, аби показати – Принцип). Відповідно має відбутися й перерозподіл Голів парламентських Комітетів.
• Кабмін має оновитися на 80% за рахунок представників політсил, які створять нову «Коаліцію Єдності» (та політ сил, можливо, навіть з поза меж Парламенту)
• Міністерство з питань Ветеранів має очолити військовий (а) з реальним бойовим досвідом (наприклад, це міг би бути Юрій Гудименко)
• Міністерство у справах внутрішньо-переміщених осіб найкраще очолити комусь, хто представляє Донбас чи Таврію (наприклад, це міг би бути Борис Колесніков)
• У будь-якому випадку, Зеленський має наважитися й віддати дрібну механіку влади – іншим, залишивши за собою – Стратегію та оперативний контроль.
• Інші ж мають погодитися і визнати в Зеленському не просто політика і навіть не Президента, а лідера умовно – «Монархічного типу».
• Це гостра заява, але зазначимо: Монарх – це людина, яка не краде – за визначенням і знаходиться у позиції, яка накладає на цю людину додаткові обмеження Стану та Честі.
• Власне, запровадження в України – після війни – певної форми Конституційної Монархії це єдиний спосіб РЕАЛЬНОГО перетворення ВІЙСЬКОВИХ у нову Еліту. Буквально через надання їм – реально обпаленим війною – певної форми: дворянства, шляхетних титулів та звань, які будуть недоступні, наприклад, звичайним посадовцям, депутатам ВРУ, головам тилових військових адміністрацій etc.
• Одночасно Конституційна Монархія з переходом до повноцінної Парламентської Республіки (без Президента), як у Британії, чи в країнах Скандинавії, могла б на 90% зняти чи не всі можливі ризики – післявоєнного політичного устрою України.
• Поява ж у Маріїнському Палаці – висвяченого українським Патріархом – Великого Князя Київського та Всієї Русі-України… Це було б справжнім тріумфом Української Ідеї і втіленням найзаповітніших мрій усіх, хто віддавав упродовж поколінь свої життя за те, щоби була Україна
• На жаль, все це прекрасне є неможливим без певної форми «диктатури» – зараз.

8. Кремінь і Діамант: Мобілізація України
   • У цій війні ми вже явили світові Чудо: зробили те, чого не зміг би зробити ніхто. Ми понад 4,5 роки тримаємо натиск Другої (а насправді – першої) Армії Світу у війні, якої б не змогла витримати жодна інша країна Європи: ні Франція, ні Польща, ні Німеччина, ні будь-хто інший.
   • Ми показали себе – кременем. Кременем, об який вже добряче поламав собі зуби російський ведмідь, але, на жаль, цього замало. Наш кремінь заточує його Меч.
   • Якщо ми продовжуємо битися, маємо стати твердими, як Діамант. Щоби той меч – зламати.
   • Технічно це означає Законодавче обмеження (на період війни) різних форм Демократії та Місцевого самоврядування, за яке (обмеження) має проголосувати Парламент. І бажано – Конституційною більшістю голосів
   • Військові адміністрації мають бути введені до найменшої ОТГ. Наявні голови ОТГ мають бути призначені головами відповідних військових адміністрацій. Їх заміна та ротація має відбуватися по мірі необхідності та в межах (нових) повноважень Президента, але за погодженням із Коаліційним Урядом Єдності.
   • Всі бюджети місцевих громад мають бути переглянуті, звільнені кошти – передані Казначейству – на потреби виживання країни в умовах війни.
   • Аналогічно – жорстка дисципліна запроваджується в усіх сферах життя
   • Парламент та Президент можуть для цього підписати окрему Конституційну Угоду на період до завершення війни, розширивши сферу дії прямих Указів Президента та передбачивши відповідні права Парламенту й Коаліції Єдності.
   • При Президентові може бути створена «Надзвичайна Рада» за участю всіх представників Коаліції Єдності, які підтримують мету – досягнення миру на гідних та оптимальних для України умовах.
   • Що робити далі має вже вирішувати «Коаліція Єдності» на чолі з Президентом України.
   • Очевидно, що при цьому, всі ми, як суспільство, повинні будемо здійснити певний «квантовий стрибок» у новому усвідомленні себе, реальності, наших справжніх потреб та можливостей.
   • При цьому варто не забувати, що неможливого немає.
     
     
9. «Техно Спарта» чи «Техно Еллада»?
   • Якщо коротко описати суспільство, до якого ми маємо прийти, аби змусити світ (і Путіна) знову повірити в нашу Перемогу, то найкраще тут може підійти вираз Олексія Куща «Техно-Спарта». Сама назва дає вам певне розуміння речей, але зазначимо, що у випадку з Україною нам було би краще підняти на щит самоназву «Техно-Еллада», апелюючи все ж до принципів Демократії та громадянської взаємодії, які в Україні є дуже сильними.
   • Саме ці принципи низової ініціативи, самопожертви та відданості й забезпечили нам, значною мірою, виживання упродовж останніх 4,5 років війни. Ідеологічно вони мають залишитися наріжним каменем будь-якої  управлінської та політичної моделі в Україні.
   • Ефективна система централізованого Держуправління має бути тому – збалансована максимальною свободою низового рівня. Це стосується всього і, зокрема, Економіки: нам потрібне чітке державне регулювання – там, де це необхідно, в поєднанні з максимальною економічною свободою – там, де це дає найбільший результат.
     
     
10. Ми в складній ситуації, але Бог чомусь не захотів дати Путіну оволодіти Києвом, коли той задумав здійснити проти нас своє «Каїнове убивство». Можливо, Бог має на нас свої плани і чекає, аби ми – через страждання і біль – дещо зрозуміли.
    Зрозуміли те, без чого – не переможемо.

Слава навіки Богу!
Слава Україні!

*АК -- авторська колонка

Згадані матеріали:

• Мирний план Гончаренка: як зупинити війну крок за кроком (на сайті «УП»)
• Допис Валерія Пекаря про План Гончаренка
• «Это каиново убийство!»: Митрополит Онуфрій звернувся до Путіна (ВІДЕО)

Радіо Трек: НОВИНИ