Грузія розпродає санаторії колишнього спа-курорту Цхалтубо: після розпаду Союзу їх розібрали переселенці з Абхазії

У жовтні 2026 року Національне агентство державного майна Грузії оголосило масштабний онлайн-аукціон, виставивши на продаж десять колишніх радянських санаторіїв із загальною сумою обов’язкових інвестицій у 47 мільйонів доларів.

Є лоти, чия ціна стартує від мільйона доларів. Аукціон має закінчитися днями.

Серед ключових лотів виділяється знаменита «Медея» – пам’ятка культурної спадщини Грузії з неокласичними арками, стартова ціна якої становить три мільйони доларів, а мінімальний обсяг вкладень на реконструкцію протягом п’яти років сягає 23 мільйонів доларів. Санаторій зведено в період з 1954 по 1962 рік за проєктами архітекторів А. Інцкірвелі та Т. Поцхішвілі для працівників Міністерства харчової промисловості СРСР.

Також виділяють «Мегоброба», стартова ціна від трьох мільйонів доларів з інвестиціями під реабілітаційний центр 10 мільйонів доларів, а також «Саване», де стартова ціна від одного мільйона доларів.

Більшість санаторіїв розташовані в грузинському містечку Цхалтубо, яке в часи Радянського Союзу було перлиною бальнеології та елітним спа-курортом. Унікальні мінеральні джерела Цхалтубо з температурою 33–35°C містили природний радіоактивний газ радон і мали особливість використовуватися без попереднього підігріву. Історія курорту почалася з націоналізації території у 1920 році та будівництва перших об’єктів у 1925 році, а в 1931 році Грузинська РСР офіційно визначила його преміальним центром бальнеотерапії, розгорнувши амбітні генеральні плани з розміщення інфраструктури навколо джерел.

У період з кінця 1920-х до кінця 1980-х років тут звели кілька готелів, 22 санаторії, гідромінеральний дослідницький центр та дев’ять унікальних лазень, серед яких всесвітньо відома лазня №8 у Центральному парку у формі НЛО з вигнутим круглим дахом і центральним світловим отвором.

Курорт приймав сотні тисяч відвідувачів щорічно, від звичайних робітників за безкоштовними ваучерами до партійної еліти. Сюди ходили прямі поїзди з Москви, а в 1953 році поселення отримало статус міста, чиє населення напередодні розпаду Союзу у 1989 році сягало 21 000 осіб.

Серед найвидатніших архітектурних перлин і топових санаторіїв курорту виділяються вже згадана «Медея», монументальний санаторій «Металург» 1957 року з арочним скляним вікном і різьбленим каменем (пам’ятка культурної спадщини), санаторій «Імереті» (1961 року, відомий своїм концертним залом із великим куполом), «Тбіліський санаторій» (1951 року, який охороняють тетраморфні грифони), а також «Ркінігзелі», «Мегоброба» та «Саване».

Проте кардинальна зміна ситуації сталася в грудні 1991 року разом із розпадом СРСР, коли курорт зупинився за одну ніч. А вже за рік покинуті палаци стали рятівним прихистком для десяти тисяч внутрішньо переміщених осіб, які тікали від війни в Абхазії і розселилися там на наступні три десятиліття.

Життя серед руїн було надзвичайно суворим. Не маючи інших засобів до виживання, люди роками розбирали будівлі, виносили меблі, плитку, радіатори та використовували цінні старовинні дерев’яні підлоги як дрова для опалення й приготування їжі.

Хоча більшості біженців за останні роки під час хвиль переселення запропонували нові квартири, у напівзруйнованих стінах досі залишаються літні люди та поодинокі родини, яким нікуди йти.

Спроби відродити курорт через приватизацію тривають роками, проте попередні хвилі, включно з проєктом «Нове життя Цхалтубо» 2022 року чи невдалими угодами на кшталт продажу санаторію «Мешахте» інвестору з ОАЕ, який згодом забрала назад держава, стикалися з проблемою занедбаної інфраструктури та неврегульованих доль мешканців.

Навіть попри обіцянки засновника «Грузинської мрії» Бідзіни Іванішвілі у 2019 році викупити всі санаторії власним коштом, які згодом скасували через пандемію та санкції, проблеми залишаються системними.

Як зазначають експерти, зокрема Фредерік Ле Фішу та академік Давид Січінава, купівля окремих будівель створює лише острівки комфорту серед руїн, а сама бальнеологія не здатна забезпечити прибуток.

Через це уряд пішов на відчайдушний крок, звільнивши операторів казино в Цхалтубо від ліцензійних зборів у майже два мільйони доларів на рік. Тепер місто завмерло в очікуванні результатів торгів.

Цій унікальній занедбаній спадщині присвячений дослідницький проєкт місцевих урбаністів «abandoned (re)creation», який задокументував архітектурну трансформацію Цхалтубо та випустив детальний путівник по покинутих радянських санаторіях. Тепер місто завмерло в очікуванні результатів нових торгів.