Хлюпнув окропом в обличчя вітчима через марення, за що був госпіталізований до психлікарні – чому суд скасував примусове лікування чоловіка

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду встановила, що самого висновку комісії лікарів-психіатрів та рапорту поліції недостатньо для примусової госпіталізації, оскільки інші належні й допустимі докази безпосередньої небезпеки для оточуючих у справі відсутні.

Обставини справи

У січні 2026 року медичний директор закладу звернулася до суду із заявою про госпіталізацію особи у психіатричну лікарню у примусовому порядку. У заяві зазначено, що особа перебуває на стаціонарному лікуванні з 23 січня 2026 року. Раніше вона перебувала на стаціонарному обстеженні та лікуванні з 2 по 15 липня 2025 року з діагнозом «гострий шизофреноподібний психотичний розлад». У хворого «спливли» спогади на кшталт «осяяння» про вбивства, зґвалтування, знущання, гіпнотичний вплив, переслідування з боку вітчима. Виписана передчасно за наполяганням матері та самої особи. Амбулаторного лікування надалі не приймав.

Психічний стан суттєво погіршився протягом останніх двох тижнів: хворий замкнувся, став дратівливим та агресивним, розмовляв сам до себе, висловлював маячні ідеї переслідування з боку вітчима. Напередодні госпіталізації конфліктував з матір’ю, у відповідь на зауваження вітчима хлюпнув окропом йому в обличчя, погрожував розправою. Затримий нарядом поліції за викликом про «домашнє насильство», переданий спеціалізованій психіатричній бригаді. Згоди на госпіталізацію не надав. Госпіталізований у примусовому порядку як такий, що страждає на тяжкий психічний розлад і є небезпечним для оточуючих.

26 січня 2026 року комісія лікарів-психіатрів дійшла висновку, що особа виявляє ознаки тяжкого психічного розладу у формі гострого шизофреноподібного психотичного розладу, за психічним станом є небезпечною для оточуючих. Госпіталізація доцільна та обґрунтована, обстеження та лікування можливе тільки в умовах психіатричного стаціонару.

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 27 січня 2026 року заяву задоволено, особу госпіталізовано у психіатричну лікарню у примусовому порядку.

Особа подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення та відмовити в задоволенні заяви. Зазначала, що заява не містить безумовних підстав, передбачених статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу». Не надано достатніх доказів вчинення чи виявлення наміру вчинити дії, що становлять безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможності самостійно задовольняти основні життєві потреби. Рішення побудоване лише на висновку комісії лікарів-психіатрів та рапорті працівника поліції. Госпіталізація відбувається за заявою вітчима, з яким існують неприязні стосунки. Інцидент з окропом стався випадково під час сварки, спровокованої вітчимом.

Що вирішив суд

Колегія суддів Запорізького апеляційного суду у справі № 333/923/26 задовольнила апеляційну скаргу. Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 27 січня 2026 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні заяви про госпіталізацію особи у психіатричну лікарню у примусовому порядку для здійснення лікування. Постанова підлягає негайному виконанню.

Суд зазначив, що відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Примусова госпіталізація можлива лише за наявності одночасно таких умов: лікування можливе лише у стаціонарних умовах; встановлення тяжкого психічного розладу, внаслідок якого особа вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку, або неспроможна самостійно задовольняти основні життєві потреби. Відсутність необхідності лікування лише в стаціонарних умовах виключає можливість примусової госпіталізації (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 447/1095/21).

Надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особа не може вважатися «психічно хворою» та бути позбавлена волі, якщо не дотримано мінімальних умов: об’єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити психічну хворобу; психічний розлад має обумовлювати примусове тримання; необхідність продовжуваного тримання залежить від стійкості захворювання (рішення у справі «Заїченко проти України (№ 2)», заява № 45797/09; справа «Вінтерверп проти Нідерландів»).

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18): відповідність позбавлення свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.

Суд установив, що заявник не надав достатніх доказів вчинення чи виявлення реальних намірів вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку, або неспроможності задовольняти основні життєві потреби. Рішення суду першої інстанції побудоване виключно на висновку комісії лікарів-психіатрів. Обставини, зазначені у висновку, ґрунтуються на поясненнях наряду поліції, які в свою чергу походять від одностороннього твердження зацікавленої особи. Прямими доказами небезпеки не можуть вважатися заяви до правоохоронних органів. Рішень про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності суду не надано.

Матеріали справи не містять доказів небезпеки для оточуючих. З пояснень свідка (матері) встановлено, що особа має приязні відносини з сусідами та іншими людьми, агресію проявляє лише щодо вітчима у відповідь на його дії. Інцидент з окропом був одиничним і спровокованим. Сама по собі наявність висновку лікарів-психіатрів за відсутності інших належних і допустимих доказів є недостатньою для ухвалення рішення про примусову госпіталізацію.

Не встановлено мети та терміну примусового лікування. Доказів прояву дій, які б свідчили про доцільність саме примусового лікування, а також неможливості амбулаторного лікування матеріали справи не містять.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй достатності свідчили про наявність безумовних підстав, встановлених законом, для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.