Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Володимир Стецьков
На війні загинув військовий із Китайгородської громади Кам’янець-Подільського району Володимир Стецьков.
Володимир був родом із села Броварі. Навчався у Тернопільській академії народного господарства та здобув професію бухгалтера. Працював у комунальному підприємстві «Міськтепловоденергія», що у Кам’янці-Подільському.
Раніше служив у зоні АТО, а після початку повномасштабного вторгнення, 8 березня 2022 року, пішов на війну добровольцем. Мав звання сержанта, служив командиром гармати. Брав участь в обороні Авдіївки, Харкова, Сум та інших населених пунктів.
Загинув у бою 30 вересня 2025 року поблизу села Верхнє Піщане Сумської області.
Йому назавжди 47 років.
Ігор Кошай
У Хмельницькому в останню путь провели військового Ігоря Кошая.
Чоловік працював у сфері торгівлі. Його мобілізували в липні 2024 року.
Близько двох років вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Ігор Кошай загинув 14 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку.
Йому навіки 39 років.
Юрій Пʼятак
У Чемеровецькій громаді повідомили про загибель жителя села Чорна Юрія Пʼятака.
Він народився 7 червня 1980 року. Був призваний на військову службу у вересні 2025 року. Служив водієм 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини 4576.
Захисник загинув 3 жовтня 2026 року поблизу населеного пункту Березівка Куп’янського району Харківської області.
Артем Гуменюк
«На щиті» повернувся житель Старокостянтинівської громади Артем Гуменюк. Він народився 6 жовтня 1992 року.
Життя захисника обірвалося 6 жовтня 2026 року.
Артему Гуменюку назавжди 34 роки.
Василь Поліщук
Підтвердилася загибель жителя села Хролин Судилківської громади Василя Поліщука, 1991 року народження.
Він став на захист України 25 лютого 2022 року. Був матросом. Майже два роки вважався зниклим безвісти. Його загибель нещодавно підтвердили за допомогою ДНК-експертизи. Василь Поліщук загинув 30 січня 2025 року на Донеччині.
Артем Ревуцький
На війні загинув уродженець Деражнянської громади Артем Ревуцький.
Його життя обірвалося 24 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Юр’ївка Покровського району Донецької області.
Микола Волошин
В останню дорогу провели жителя села Поляхова Теофіпольської громади Миколу Волошина, 1990 року народження.
Він вважався зниклим безвісти. Захисник загинув 14 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Дар’їно Курської області рф під час стрілецького бою, отримавши поранення, несумісні з життям.
Миколі було лише 34 роки.
Микита Чаплич
У Кам’янці-Подільському попрощалися з Микитою Чапличем.
Він народився 17 лютого 1997 року в місті Українськ Донецької області.
Із 2015 по 2024 рік Микита працював водієм навантажувача у ПрАТ «Покровськвугілля» (група «Метінвест»).
22 лютого 2025 року став до лав ЗСУ. Проходив військову службу на посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4689.
Загинув 22 травня 2025 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Олександрія Сумського району Сумської області.
Воїну назавжди залишиться 28 років.
Михайло Кобялко
У селі Косиківці Новоушицької громади попрощалися з молодшим сержантом Михайлом Кобялком.
Він народився 22 листопада 1975 року в селі Косиківці. Згодом переїхав у село Садове. Працював на різних роботах. 3 вересня 2025 року Михайло Кобялко приєднався до лав Збройних сил України, служив у складі 22-ї окремої механізованої Миколаївської бригади на посаді заступника командира бойової машини. Тривалий час його вважали безвісти зниклим. Нещодавно стало відомо, що воїн загинув 22 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку.
Йому назавжди залишиться 50 років.
Сергій Заєць
У Ярмолинцях в останню дорогу провели молодшого лейтенанта Сергія Зайця. Захисник народився 4 травня 1988 року.
У 2016 році підписав контракт та став військовослужбовцем: служив у Силах спецоперацій. Захищав Україну під час АТО, отримав посвідчення УБД.
Сергій Заєць загинув 3 жовтня 2026 року внаслідок ДТП.
Йому навіки 38 років.
Василь Шемчук
У Красилівській громаді попрощалися із 54-річним з капітаном Василем Шемчуком.
Він народився і виріс у селі Чепелівка, за фахом — інженер-механік.
Василь Шемчук понад 15 років працював в органах місцевого самоврядування. У 2010 та 2015 роках його обирали сільським головою Чепелівки, а з 2017 року він працював старостою села.
На військову службу Василя призвали 30 серпня 2022 року. Він очолив 2-гу танкову роту танкового батальйону, воював на Донецькому, Запорізькому та Харківському напрямках. Отримав медаль «За оборону Гуляйполя» та відзнаку командира 5-ї окремої танкової бригади.
Військовий загинув 30 вересня 2026 року під час штурмових дій противника біля села Білий Колодець на Харківщині.
Дмитро Кузьміч
У Хмельницькій громаді попрощалися з капітаном Дмитром Кузьмічем.
До повномасштабного вторгнення він працював у магазині військового спорядження й активно допомагав військовим. Коли почалася Велика війна, сам долучився до війська. Дмитро приєднався до 106-го окремого батальйону територіальної оборони.
Захисник загинув 30 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання у Сумській області.
Йому було 37 років.
Олександр Суховій
Мешканці Гвардійської тергромади провели в останню земну дорогу захисника з села Немичинці Олександра Суховія.
Воїн загинув 2 жовтня 2026 року поблизу населеного пункту Новопавлівка, що на Дніпропетровщині.
Герою назавжди залишилося 44 роки.
Максим Басов
У Кам’янець-Подільській громаді відбулося прощання із захисником Максимом Басовим.
Максим народився 31 березня 1972 року. Військову службу за мобілізацією проходив із 17 березня 2022 року в лавах Національної гвардії України. Служив стрільцем 2-го відділення 2-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону.
Донедавна вважався безвісти зниклим. За результатами ДНК-експертизи, воїн загинув 22 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Стельмахівка Луганської області.
Герою навіки залишилося 52 роки.
Олександр Мельник
У Старокостянтинівській тергромаді попрощалися з Олександром Мельником.
Він вважався безвісти зниклим близько двох років. Олександр Мельник загинув 6 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Курської області (рф).
Йому назавжди залишився 41 рік.
Валерій Пасічник
У Шепетівській громаді провели в останню земну дорогу захисника Валерія Пасічника.
Проходив службу у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Життя воїна обірвалося у стінах лікарні.
Олександр Матвійчук
Славутська громада провела в останню дорогу молодшого лейтенанта Олександра Матвійчука.
Олександр народився 30 грудня 1986 року в селі Красностав на Славутчині. Навчався у Славутському обласному ліцеї-інтернаті. Згодом здобував вищу освіту в Харкові. Працював у медичному закладі, на підприємствах та в установах, а з 2013 року – у відділі освіти, культури, молоді та спорту Славутської районної державної адміністрації.
У 2015–2016 роках Олександр брав участь в Антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил. 26 травня 2023 року він став до лав Збройних сил України. Проходив службу в 10-й окремій гірськоштурмовій бригаді «Едельвейс», обіймав посаду командира гірськоштурмового взводу гірськоштурмової роти. Майже три роки він вважався зниклим безвісти. Нещодавно стало відомо, що воїн загинув 10 грудня 2023 року поблизу населеного пункту Берестове Донецької області.
Йому назавжди 36 років.
Ігор Михайловський
У селі Водички відбулося поховання військового Ігоря Михайловського.
Більш ніж пів року він вважався зниклим безвісти. Нещодавно загибель Ігоря підтвердила ДНК-експертиза. Воїн загинув 14 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Тихе Дніпропетровської області.
Йому назавжди залишилося 40 років.
Іван Сенько
У Полонному провели в останню дорогу військовослужбовця Івана Сенька.
Іван Сенько народився 21 грудня 1990 року. Військову службу проходив на посаді командира інженерно-саперного відділення інженерної роти, мав звання молодшого сержанта.
Захисник помер 1 жовтня 2026 року в госпіталі від отриманих у бою поранень. Йому навіки 35 років.
Володимир Сивак
у Красилівській громаді провели в останню земну дорогу Володимира Сивака.
Володимир народився і жив у селі Митинці. Навчався у Новоселицькому професійному аграрному ліцеї, де здобув професію муляра. Працював на будівництвах в Україні та Польщі.
У квітні 2022 року добровільно долучився до лав Збройних сил.
З липня 2025 року військовий вважався зниклим безвісти. Нещодавно стало відомо, що солдат-стрілець Володимир Сивак поліг 31 липня 2025 року поблизу населеного пункту Новоекономічне Донецької області.
Йому назавжди залишиться 36 років.
Олександр Капінос
Старокостянтинівська громада провела в останню дорогу захисника Олександра Капіноса.
Олександр народився 18 січня 1983 року. Воїн тривалий час вважався зниклим безвісти. Нещодавно стало відомо, що 10 липня 2024 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Донецької області.
Йому назавжди залишиться 41 рік.
Руслан Стасюк
Кам’янець-Подільська громада провела в останню дорогу молодшого сержанта Руслана Стасюка.
Руслан народився 18 квітня 1971 року. 7 березня 2025 року доєднався до Збройних сил України. Обіймав посаду командира механізованого відділення – командира машини механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.
Воїн помер 30 вересня 2026 року внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, спричиненої хронічною ішемічною хворобою серця, на території військового полігону в селі Мала Любаша.
Йому назавжди 55 років.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.