Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Михайло Гащук
«На щиті» повернувся уродженець села Заміхів Новоушицької територіальної громади Кам’янець-Подільського району Михайло Гащук.
Він народився 6 лютого 1965 року. Отримав професію тракториста, пройшов строкову службу. Працював електриком-мотористом на вантажному судні. Згодом працював у будівельній сфері, з часом разом із сином поїхав на роботу в Нідерланди.
Після початку повномасштабного вторгнення повернулися додому. Михайло разом із сином і зятем були мобілізовані до 120-ї бригади територіальної оборони.
У квітні 2023 року під час боїв за Бахмут захисник був поранений, але після реабілітації повернувся на службу. У травні 2024 року його батальйон виконував бойові завдання на Лиманському напрямку. 7 травня під час заходу на позиції поблизу села Новосадове Краматорського району Донецької області розпочався мінометний обстріл, після якого з Михайлом було втрачено зв’язок. Понад два роки його вважали зниклим безвісти. Його загибель підтвердили після ДНК-експертизи.
Віктор Сабаш
Новоушицька громада попрощалася із захисником Віктором Сабашем.
Захисник народився 11 серпня 1976 року в селі Глібів Навоушицької тергромади на Кам’янеччині. Закінчив Новоушицький технікум механізації сільського господарства за спеціальністю «механік». Працював у Новодністровську охоронником на Нижньодністровській ГЕС № 2.
Віктор Сабаш став до лав ЗСУ 3 грудня 2025 року. Помер 23 червня 2026 року поблизу населеного пункту Єгорівка Синельниківського району на Дніпропетровщині.
Дмитро Яцкевич
В останню дорогу провели Дмитра Яцкевича, жителя Славути 1972 року народження.
У захисника зупинилося серце.
Владислав Непран
У Красилові попрощалися з Владиславом Непраном, 2000 року народження, жителем села Мовчани Щиборівської громади. Він вважався безвісти зниклим із 19 червня 2026 року.
Того дня воїн загинув при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Борова Ізюмського району Харківської області.
Нікіта Кармаш
У Шепетівській міській раді повідомили про загибель Нікіти Кармаша.
Він народився 4 лютого 2006 року. Служив оператором відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування штурмового батальйону.
Солдат Нікіта Кармаш загинув 26 січня 2026 року під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області.
Йому було лише 19 років.
Євген Кузьменко
У Хмельницькому в останню земну дорогу провели захисника Євгена Кузьменка. До лав Збройних сил України Євген Кузьменко добровільно долучився у 2023 році. Він проходив службу у складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Захисник загинув 24 червня 2026 року на Харківському напрямку, до останнього виконуючи військовий обов’язок.
Герою назавжди залишилося 40 років.
Олександр Гарас
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу військовослужбовця Олександра Гараса. Після мобілізації чоловік двічі проходив військову підготовку. Однак через серйозні проблеми зі здоров’ям неодноразово потрапляв до лікарні. Востаннє лікувався в Одесі, де переніс інсульт. Попри це, після проходження військово-лікарської комісії, його визнали придатним до служби.
Його серце зупинилося 27 червня після тривалих проблем зі здоров’ям, які виникли вже під час проходження військової служби.
Герою було 44 роки.
Максим Глушко
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу військового Максима Глушка. До лав Збройних сил України Максима мобілізували у серпні 2024 року. Він проходив службу у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.
Захисник загинув 22 червня 2026 року в бою на Краматорському напрямку. Йому було 38 років.
Юрій Данилюк
Старокостянтинівська громада попрощалася із солдатом Юрієм Данилюком, 1989 року народження.
Захисник був командиром 1-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу 3-ї аеромобільної роти військової частини А0641.
Захисник вважався безвісти зниклим із 2024 року.
Юрій Данилюк загинув 7 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Білогорівки Луганської області.
Юрію назавжди 35.
Володимир Мельник
Трагічна звістка надійшла до Ямпільської громади. Загинув житель села Норилів, старший солдат Володимир Мельник, 1986 року народження.
Воїн проходив військову службу за мобілізацією з 13 квітня 2022 року. Обіймав посаду старшого водія мотопіхотної роти. Життя захисника обірвалося 29 червня 2026 року поблизу населеного пункту Комишуваха Запорізької області.
Володимир Осташевський
Важку втрату переживає Плужненська громада. Підтвердилася загибель солдата Володимира Осташевського, 1979 року народження, жителя села Хотень Перший. Воїн понад три місяці вважався безвісти зниклим.
До лав Збройних сил України його мобілізували 15 липня 2025 року.
Володимир поліг 20 березня 2026 року на Запорізькому напрямку під час виконання бойового завдання.
Сергій Романчук
Болюча втрата спіткала Волочиську громаду. Загинув Сергій Романчук, який тривалий час вважався зниклим безвісти.
Сергій народився 26 червня 1978 року у місті Волочиськ. Закінчив Волочиське ПТУ № 5, де здобув професію столяра та будівельного тесляра. Сергій часто їздив на заробітки.
25 жовтня 2024 року він був мобілізований до лав Збройних сил України. Життя воїна обірвалося 6 січня 2025 року під час виконання бойового завдання.
Артур Макарян
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Артура Макаряна.
Артур народився у Вірменії, а згодом разом із родиною переїхав на Хмельниччину. Працював будівельником.
До лав Збройних сил України Артура мобілізували у 2024 році. Спочатку він служив сапером, однак згодом був переведений до 425-го окремого штурмового полку «Скеля».
26 червня 2026 року воїн загинув, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку.
Йому назавжди 36 років.
Сергій Залізко
У Хмельницькому провели в останню путь захисника Сергія Залізка.
У мирному житті Сергій працював далекобійником. Його мобілізували у лютому 2024 року.
Воїн 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR два роки вважався зниклим безвісти після боїв на Донеччині. Лише ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Сергій Залізко загинув 26 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Воїну назавжди 33 роки.
Георгій Даменія
У Хмельницькому попрощалися із Георгієм Даменією.
Георгій народився 20 березня 1995 року в Грузії. Ще дитиною разом з батьками та сестрою переїхав у село Терешівці Хмельницької області.
З 2018 року пішов служити добровольцем. Пройшов АТО, Бахмут. Служив у 8-му полку. В 2025 році перейшов у 3-тю штурмову бригаду.
Захисник загинув 24 червня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Йому назавжди 31 рік.
Андрій Носоль
Шепетівська громада попрощалася із захисником Андрієм Носолем.
Він народився 3 лютого 1989 року в селі Хутір. Проживав у населеному пункті Центральне. Працював охоронцем в Києві.
У березні 2024 року був мобілізований. Служив на посаді гранатометника механізованого відділення. Тривалий час військовослужбовця вважали зниклим безвісти. Нещодавно стало відомо, що Андрій Носоль загинув 19 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі міста Торецьк.
Євгеній Сівов
У Смотрицькій громаді на Дунаєвеччині провели в останню дорогу Євгенія Сівова.
Він народився 11 жовтня 1986 року в селі Аполлонівка Солонянського району Дніпропетровської області. Вступив до Балинського вищого професійного училища № 36, яке закінчив у 2006 році, здобувши кваліфікацію молодшого спеціаліста за спеціальністю «технік-механік».
Проживав у селі Балин. У мирному житті працював будівельником та охоронцем. У 2023 році Євгеній Сівов доєднався до лав Збройних сил України. Проходив службу на посаді кулеметника.
З 15 грудня 2025 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти поблизу населеного пункту Новопавлівка, що на Дніпропетровщині.
Герою навіки 39 років.
Андрій Лавренюк
Судилківська громада попрощалася із Андрієм Лавренюком.
Андрій народився 22 березня 1983 року в селі Судилків. Здобув фах слюсаря-автомеханіка та водія у професійно-технічному училищі міста Полонного.
У 2014–2015 роках Андрій Лавренюк став на захист України, брав участь в АТО. Після повернення працював водієм-далекобійником у київській компанії «Альянс», здійснював міжнародні перевезення та бував за кордоном.
На початку повномасштабного вторгнення росії він перебував за межами України, однак повернувся, щоб знову стати на її захист. Проходив службу на Сумському та Харківському напрямках.
Останнім часом стан здоров’я військовослужбовця погіршився. За медичними показниками його перевели для подальшого проходження служби до Києва.
Серце воїна зупинилося 30 червня 2026 року у Національному військово-медичному клінічному центрі.
Йому назавжди залишиться 43 роки.
Роман Коваль
У Городоцькій громаді провели в останню дорогу солдата військової частини А2678 Романа Коваля, який народився 26 липня 1975 року.
28 червня 2026 року, перебуваючи вдома у службовій відпустці, Роман Коваль трагічно загинув.
Руслан Денис
У Ярмолинецькій громаді попрощаються зі старшим сержантом Русланом Денисом, жителем селища Ярмолинці.
Він народився 10 січня 1977 року в Чернівецькій області. Згодом родина переїхала до Ярмолинець, на батьківщину матері. Руслан здобув професію електрогазозварника. На захист України він став у 2014 році, в одній з артилерійських бригад виконував бойові завдання, зокрема поблизу Дебальцевого.
З початком повномасштабного вторгнення Руслан у перший день прибув до військкомату. Він служив у підрозділах територіальної оборони, виконував бойові завдання на різних напрямках фронту, зокрема на Запорізькому та Херсонському.
Захисник загинув 27 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костирка Бериславського району Херсонської області.
Йому навіки 49 років.
Серік Рабаєв
У Теофіпольській громаді повідомили про смерть Серіка Рабаєва, 29 липня 1982 року народження, жителя села Святець.
Військовий проходив службу у лавах ЗСУ. 23 червня 2026 року, під час щорічної основної відпустки, він помер у Криворізькій міській лікарні №2 від травм, отриманих у дорожньо-транспортній пригоді поблизу населеного пункту Саївка Дніпропетровської області.
Сергій Чорноуз
У Старокостянтинівській громаді попрощалися з молодшим сержантом Сергієм Миколайовичем Чорноузом, 1985 року народження.
Захисник вважався безвісти зниклим. Згодом стало відомо, що він загинув 27 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинопіль Волноваського району Донецької області.
Андрій Калінушка
Хмельницький провів в останню земну дорогу військового Андрія Калінушку, який народився 03.08.1991 року. Він загинув 20 червня 2026 року поблизу села Кореньок на Сумщині.
Воїну було 34 роки.
Максим Пирожок
Шепетівська громада провела в останню земну дорогу солдата Максима Пирожка.
Максим Пирожок народився 5 лютого 1996 року у Шепетівці. Здобув професію електромонтера у Шепетівському професійному ліцеї.
Працював на залізниці, згодом разом із батьком за кордоном, а пізніше — у будівельній сфері у Львові.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році долучився до самооборони Шепетівки. Чергував на блокпостах і допомагав забезпечувати безпеку міста, поки його батько захищав Україну на Донеччині.
До лав Збройних сил України чоловіка мобілізували 12 лютого 2025 року. Він виконував бойові завдання на Сумщині, а згодом був переведений на Донеччину.
17 червня 2025 року, ще не повністю відновившись після поранення, військовослужбовець вирушив на чергове бойове завдання. Під час артилерійського обстрілу штурмових підрозділів у Краматорському районі Донецької області він загинув. Це сталося 10 липня 2025 року.
Майже рік рідні чекали на його повернення, однак загибель воїна підтвердила ДНК-експертиза.
Йому було 29 років.
Олександр Бегдай
Війтовецька територіальна громада провела в останню путь захисника Олександра Бегдая, жителя села Криштопівка.
Воїн народився 16 листопада 1976 року.
27 червня 2026 року, під час виконання обов’язків військової служби, Олександр Бегдай помер.
Йому було 49 років.
Володимир Холод
Білогірська громада попрощалася з Володимиром Холодом із села Калинове (Червоне).
Захисник служив стрільцем першого відділення 11 прикордонного загону.
Попри зусилля лікарів, 26 червня після важких поранень Володимир Холод помер.
Йому було 45 років.
Сергій Якимов
Старокостянтинівська громада провела в останню путь старшого солдата Сергія Якимова, 1979 року народження.
Воїн тривалий час вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що він загинув 5 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Богоявленка Волноваського району Донецької області.
Сергію навіки 45.
Артем Круг
у Хмельницькому провели в останню дорогу Артема Крука, який народився 29 вересня 2001 року.
Захисник закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Проходив службу в 9 прикордонному загоні. Певний час — на кордоні з Білоруссю. Згодом його відправили на ротацію у Донецьку область.
Захисник загинув 16 червня 2026 року на Покровському напрямку.
Йому назавжди 24 роки.
Віталій Ковальчук
У Шаровечківському старостаті попрощалися з воїном Віталієм Ковальчуком.
Воїн отримав важке поранення. Через підірване здоров’я він повернувся додому, намагаючись жити мирним цивільним життям. Проте війна наздогнала його і в тилу — внаслідок важких ускладнень від отриманих раніше поранень його серце зупинилося.
Йому назавжди залишилося 40 років.
Володимир Крячко
Чемеровецька громада провела до місця останнього спочинку захисника Володимира Крячка.
Він народився 3 липня 1987 року в селі Степанівка. Вступив до Кам’янець-Подільського державного університету, де здобув фах землевпорядника.
У цивільному житті Володимир працював на різних роботах. Понад п’ять років був на заробітках у Польщі. Перед мобілізацією працював дорожнім робітником ТОВ «БУДІНТЕРКОМПЛЕКТ».
У липні 2024 року Володимир Крячко долучився до війська. Був командиром 2-го мінометного взводу мінометної батареї 3-го механізованого батальйону. Захисник боронив країну на Курському напрямку, Сумщині та Харківщині.
Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Благодатівка Харківської області.
Володимир Троцюк
Мешканці Волочиської тергромади провели в останню земну дорогу воїна Володимира Троцюка.
Він народився в Херсонській області, а згодом з мамою та братом переїхав до села Лонки. Здобув освіту у Волочиському ПТУ № 5. Працював на місцевих промислових заводах.
У 2014 році Володимир пішов боронити країну. Впродовж трьох років виконував бойові завдання на Донеччині та Луганщині. У грудні 2022 року – знову став до лав ЗСУ. З червня 2023 року по липень 2025 року пройшов найгарячіші точки фронту, захищаючи Україну на Краматорському, Бахмутському, Лиманському та Харківському напрямках.
Життя воїна трагічно обірвалося 24 червня 2026 року.
Йому назавжди залишилося 39.
Олександр Богач
У Ярмолинецьку громаду повернувся на вічний спочинок захисник Олександр Богач, який вважався безвісти зниклим близько двох років.
Олександр народився та виріс в Ярмолинцях. Після навчання на електрозварювальника та автослюсаря працював на одному з автосервісів у Хмельницькому.
До лав Збройних сил України Олександр Богач приєднався на початку червня 2024 року. Після навчання одразу потрапив на один із найгарячіших напрямків — у Донецьку область.
Воїн загинув 25 липня 2024 року поблизу населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області.
Герою назавжди залишилося 35.
Ігор Кірпіч
На Красилівщині попрощалися із захисником Ігорем Кірпічем.
Ігор Кірпіч народився 9 вересня 1970 року в місті Запоріжжя. У дитячому віці разом із батьками переїхав до Красилова. Здобув професію фрезерувальника у Красилівському професійно-технічному училищі. Багато років працював на Красилівському машинобудівному заводі, зокрема на ливарній дільниці.
До Збройних сил України Ігор Кірпіч доєднався 28 лютого 2026 року. Служив бойовим медиком взводу протидії екіпажам безпілотних літальних апаратів 2-го батальйону безпілотних систем, молодшим сержантом.
Герой загинув 20 червня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.
Йому навіки 55 років.
Сергій Медведчук
Миролюбненська громада попрощалася із захисником Сергієм Медведчуком, який народився 24 січня 1969 року, проживав у селі Ілляшівка.
Ігор Мазуренко
Закупенська громада попрощалася із захисником Ігорем Мазуренком, жителем с .Вільхівці.
Він народився 17 серпня 1967 року в смт Нікольське Донецької області. Працював у Маріуполі. У 2014 році, не роздумуючи, ввійшов до складу «Азову». Службу проходив у 57 ОМПБР, в якій прослужив 8 років.
Воїн помер 24 червня цього року.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.