Віктор Захарчук із Теофіпольської громади
до повномасштабного вторгнення мріяв стати священником. Навчався в духовній семінарії в Луцьку 20 років тому. Згодом здобув освіту релігієзнавця.
“Сан священника можна отримати, коли співпадають певні фактори. Я не був одружений, тому наразі в мене є тільки освіта. Я не виокремлюю відмінності однієї служби від іншої, є служба Божа, а є служба для захисту держави”.
Весною 2022 року мені дали на роботі відпустку, я тоді поїхав додому. Я знав, коли їхав, що піду на службу. Батькам, правда, про це не повідомляв”, – розповів журналістам Віктор
Поранення Віктор отримав у березні 2025 року на Покровському напрямку внаслідок атаки FPV-дрона. Після цього він сім годин перебував у бліндажі, доки його під обстрілами не евакуювали побратими.
Внаслідок поранення, розповів військовий, втратив дві ноги. Наразі він проходить реабілітацію. Після поранення більше зосередився на творчості: пише вірші й створює з них пісні за допомогою штучного інтелекту.
“Є поствоєнний синдром, а в моєму випадку, мабуть, поствоєнне зростання, так мені психологи говорили. Це для мене душевна терапія, якою я зцілюю себе. Зі всього треба знаходити щось позитивне, мотивацію і бажання жити”.
За словами Віктора Захарчука, попри пережите, має дві мрії, які хоче обовʼязково здійснити.
“Я хотів би пригнути з парашутом, можливо, ще до того, як отримаю протези. Ще хотів би побувати на відкритому океані під час 10- чи 12-бального шторму, щоб подивитися на цю стихію”.
Віктор Захарчук розповів, чекає на протезування та планує, зокрема, підтримувати під час відновлення ветеранів, які повертаються з фронту або отримують поранення.
