«Хочу, щоб люди не виїжджали, а поверталися»: як українка привозить державу в найбезлюдніші села
Замість столу і зручного крісла — авто, а замість кабінету — дорога зруйнованими селами Херсонщини. Щоразу Марина Дукальтетенко бере мобільну валізку адміністратора ЦНАП і вирушає до жителів віддалених населених пунктів, де російська окупація знищила будинки та інфраструктуру. Для багатьох жителів її приїзд — не лише можливість оформити документи, а знак, що про них не забули.
#ШОТАМ розповідає, як деокупована Високопільська громада впровадила мобільний ЦНАП і чому люди в цих селах чекають адміністратора так, як інші чекають на гостей.
начальниця відділу Центру надання адміністративних послуг Високопільської громади Херсонської області
Ми відновили свою роботу після повернення до громади у 2023 році. Наша Високопільська громада була зруйнована приблизно на 80%, а єдиною вцілілою адміністративною будівлею залишалося відділення поліції. Тож у перші дні деокупації нам довелося там розмістилися і почали працювати як орган місцевого самоврядування.
Згодом ми отримали мобільну валізку, яка дала можливість адміністраторам виїжджати до старостинських округів і надавати адміністративні послуги на місці. Спочатку жителі самостійно приходили до округу й отримували необхідні послуги у працівників ЦНАПу. Та з кожним виїздом ми аналізували звернення й бачили, що залишаються населені пункти, куди ця допомога не доходить.
У нашій громаді 22 населених пунктів, але є села, де немає адміністративних приміщень, закладів соціальної інфраструктури чи навіть місця, куди люди могли б звернутися по допомогу. Тож ми почали виїжджати до них по адресах. Потім почали розповідати про цей досвід на різних навчаннях, форумах, і тоді нашу ініціативу підтримала Програма розвитку ООН і допомогла отримати мобільний ЦНАП.
За останні два роки наша громада пройшла великий шлях від відновлення після окупації до створення нової моделі роботи, у центрі якої стоїть людина. Ми не просто відновили зруйновану систему — ми зробили її сучасною, безбарʼєрною та доступною для кожного.
Досвід, який ми отримали, перебуваючи в евакуації у Кривому Розі, показав нам слабкі місця. Ми зрозуміли, які дані були зацифровані, а яка інформація залишилася лише на паперових носіях — під завалами на окупованій території.
Сьогодні одним із найважливіших результатів цієї роботи є запуск мобільного ЦНАПу та послуги «Мобільний адміністратор» із мобільною валізкою. Люди старшого віку, ветерани війни, люди з інвалідністю та мешканці віддалених сіл можуть отримати необхідні адміністративні послуги там, де їм зручно. Адміністратор приїжджає до людини з необхідним обладнанням і працює на місці з державними реєстрами.
Спочатку люди не вірили, бо не очікували, що адміністративні послуги можуть приїхати до них. Зараз ми маємо графік виїздів і щонайменше раз на місяць відвідуємо людей у кожному населеному пункті. Старости повідомляють мешканцям дати заздалегідь, тож люди знають, коли працюватимуть адміністратори ЦНАПу, і можуть підготувати всі необхідні документи. Приїжджаючи ми не лише надаємо адміністративні послуги, а й вислуховуємо проблеми людей.
Нововознесенський старостинський округ — один із найбільш постраждалих під час окупації. Там є села, де залишилося лише кілька домогосподарств. Там немає амбулаторії, закладу соціальної інфраструктури та жодного магазину.
Найбільше мені запам’яталися люди із села Добрянка, де сьогодні залишилося лише п’ять будинків. Там живе подружжя літнього віку. Їхній будинок був зруйнований, вони відбудували лише літню кухню і зараз живуть у ній. За житловий сертифікат придбали квартиру, але віддали її синові, а самі залишилися у своєму селі.
Поруч живе ще один чоловік, який обробляє свій земельний пай. На іншій вулиці — ще двоє літніх подружжів. Одній із пар уже приблизно вісімдесяти років. Саме до них ми регулярно приїжджаємо з мобільним ЦНАПом. Спочатку дружина оформлювала через нас пільги, субсидії, ми допомагали актуалізувати документи, супроводжували її під час відкриття банківського рахунку.
Кожен наш приїзд вони чекають, уже знають усіх адміністраторів. Беруть нас за руки, дякують, передають вітання, розповідають, що отримали субсидію, додаткову виплату чи іншу допомогу.
Коли бачиш їхні очі, коли люди радіють не лише отриманій послузі, а й тому, що до них просто приїхали, вислухали, запитали, як вони почуваються — тоді розумієш справжню цінність цієї роботи.
Також ми допомагаємо людям привести документи до ладу. Перевіряємо, чи оформлене право власності на будинок. Якщо ні — скеровуємо до проєктних організацій для виготовлення необхідних документів. А коли ті готові, допомагаємо подати відшкодування через «Дію».
Якщо людина не користується застосунком, адміністратор працює від свого імені через службовий електронний підпис. Ми допомагаємо відкрити спеціальний рахунок для отримання компенсації, оформлюємо заяву, збираємо пакет документів і передаємо його до місцевої комісії.
До повномасштабного вторгнення у Високопільській громаді проживало 11,5 тисячі людей. Зараз в реєстрі — 9 971 особа, але фактично проживають 6 235 мешканців, із яких 635 — внутрішньо переміщені особи. Ми розуміємо, що чим швидше відновлюватимемо громаду, цифровізуватимемо послуги й створюватимемо нові можливості для людей, тим більше жителів повернуться додому.
Ми запровадили чат-бот громади та платформи зворотного зв’язку, через які люди можуть брати участь в обговоренні проєктів відбудови й розвитку громади. Також ми розробили «Програму інформатизації Високопільської територіальної громади на 2026–2028 роки». В ній ми будемо особливу увагу приділяти безбар’єрності, щоб цифрові послуги були зрозумілими й доступними для людей різного віку, з різним рівнем цифрових навичок і різними життєвими обставинами.
Один із прикладів — співпраця із сервісом «Українського товариства глухих». Якщо до нас звертається людина з порушенням слуху, ми підключаємося до сервісу онлайн-перекладу жестовою мовою. Перекладач у режимі реального часу допомагає провести консультацію, прийняти документи та надати адміністративну послугу.
А ще зовсім скоро у нас з’являться послуги соціального таксі для людей пільгових категорій. Людина зможе замовити перевезення, зазначити свою категорію та мету поїздки. Це може бути отримання адміністративної послуги, відкриття банківського рахунку, оформлення пенсії.
Для мене дуже важливо залишатися у своїй громаді. Я пам’ятаю, якою вона була до окупації. Я бачила її після деокупації і бачу, якою вона стає сьогодні.
Поки це безпечно, я хочу зробити все, що від мене залежить, аби люди, які залишилися в громаді, мали доступ до всіх базових послуг. Водночас дуже важливо думати про майбутнє — про молоде покоління. Ми прагнемо залучати молодь до навчання, до участі в ухваленні управлінських рішень, показувати, що вони можуть впливати на розвиток своєї громади. Хотілося б, щоб після навчання вони поверталися додому, працювали тут і продовжували розбудовувати громаду.
Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію