Хрест на могилі собаки чи кота: що про це каже Церква і як правильно попрощатися з улюбленцем

У Чернігові є кладовища для тварин, де на могилах можна побачити пам’ятники й навіть хрести. Архімандрит Серафим пояснив, чи відповідає така традиція християнському вченню

Для багатьох людей домашня тварина давно стала повноцінним членом родини. Пес чи кіт роками живе поруч, зустрічає господаря після роботи, допомагає переживати самотність і дарує безумовну прив’язаність. Тому після смерті улюбленця люди нерідко переживають справжню втрату, пише Чеline.

Виникає і практичне питання: як правильно поховати тварину та чи можна встановлювати на її могилі хрест?

У Чернігові існують місця, які називають кладовищами для домашніх тварин. На окремих похованнях встановлюють пам’ятники, таблички, фотографії, а подекуди — навіть християнські хрести.

Про ставлення Церкви до таких традицій розповів архімандрит Серафим (Лісовий) — намісник Троїцько-Іллінського чоловічого монастиря в Чернігові та секретар керуючого Чернігівською та Ніжинською єпархією по зв’язках із громадськістю.

Чи нормально сумувати за померлим домашнім улюбленцем

За словами священнослужителя, втрата тварини може бути дуже болючою, і саме ставлення до домашніх улюбленців як до членів родини не суперечить християнському розумінню турботи про Боже творіння.

Після смерті тварину, наголошує архімандрит, варто поховати гідно та екологічно — віддати тіло землі або кремувати.

Водночас регулярне відвідування могили не має релігійного значення.

Туди можна прийти виключно задля власного психологічного заспокоєння, щоб втамувати біль перших днів втрати, — пояснює архімандрит Серафим.

За його словами, перетворювати могилу тварини на місце постійного «спілкування» з її духом Церква вважає духовно нездоровою практикою.

Чому хрест на могилі тварини вважається неправильним

Це, мабуть, одне з найбільш несподіваних питань.

Архімандрит Серафим наголошує: встановлювати хрест на могилі тварини з християнського погляду не можна.

Причина полягає у значенні самого хреста. У християнстві він є символом спасіння людини, перемоги Христа над гріхом і смертю. Тварини ж, відповідно до богословського пояснення священнослужителя, не мають людського духу, свідомого гріха та потреби у відкупленні.

Тому перенесення християнської символіки на могилу домашнього улюбленця є богословською помилкою.

А ось звичайна пам’ятна табличка, камінь, фотографія чи інший світський знак пам’яті не є проблемою, якщо на них немає релігійної символіки.

Чи можна залишати їжу на могилі

Улюблені ласощі на могилі собаки чи кота — ще одна поширена традиція, але, за словами священника, вона не має релігійного сенсу.

Душа тварини не потребує фізичної їжі, а залишені продукти можуть лише приваблювати інших тварин.

Якщо хочеться зробити добру справу в пам’ять про свого улюбленця, архімандрит радить краще нагодувати бездомну тварину або допомогти притулку.

Чи можна відспівувати тварин і молитися за них

Церковні таїнства та заупокійні обряди для тварин не проводяться.

За словами архімандрита Серафима, Хрещення, Миропомазання, відспівування та панахиди призначені для людей. Тварини не мають людського усвідомлення добра і зла та не несуть особистої відповідальності за гріхи.

 

Тому священнослужитель не може проводити заупокійну службу за померлим собакою чи котом або приймати записки з їхніми іменами.

Водночас за живу тварину можна просити Бога про здоров’я та зцілення. Як нагадує священник, у Біблії є слова: «Праведний піклується про життя худоби своєї».

Як по-християнськи вшанувати пам’ять улюбленця

Церква не закликає забувати тварину після її смерті. Навпаки, любов і вдячність за роки, проведені разом, цілком природні.

Але замість створення своєрідного культу могили архімандрит Серафим радить перетворити біль втрати на добру справу.

Можна:

• передати корм або ліки до притулку;
• допомогти бездомній тварині;
• підтримати волонтерів;
• взяти собаку чи кота з притулку;
• посадити дерево, кущ або квіти на згадку про улюбленця;
• зберегти фотографії та історії про роки, проведені разом.

Такий спосіб пам’яті, за словами священнослужителя, набагато важливіший за символічні споруди на могилі.

Християнське ставлення до чотирилапих — це жертовна турбота, ласка та захист під час їхнього земного життя, а не створення посмертних культів, — наголошує архімандрит Серафим.

Він також пояснює, що любов до тварин є природною для християнина. Тварини є частиною Божого творіння, а турбота про них — проявом відповідальності людини.

Тож якщо після смерті улюбленця залишилося багато невитраченої любові, її можна спрямувати на інше життя. Допомогти тварині, яка залишилася без господаря, підтримати притулок або просто подарувати комусь турботу — можливо, саме це стане найтеплішим способом сказати своєму чотирилапому другу останнє «дякую».

Радіо Трек: НОВИНИ