«Я за загальну мобілізацію жінок»: що кажуть українські військовослужбовиці

На тлі пошуку державою додаткового ресурсу для призову в країні паралельно триває обговорення необхідності обов’язкової мобілізації жінок. Та чи готове суспільство до такого серйозного виклику і які проблеми треба вирішити, перш ніж запроваджувати таку мобілізацію?

Про це «Телеграф» розпитав самих жінок, які добровільно пішли в армію і виконують реальні бойові завдання на фронті.

Добровільно чи примусово?

Здавалося б, військовослужбовиці, які самі підписали контракт із ЗСУ, мали б одностайно підтримувати ідею мобілізації жінок, однак у реальності погляди розділилися. Одні вважають загальну мобілізацію необхідним кроком, інші виступають проти примусового призову.

Ангеліна «Фемка» Рожець до своєї мобілізації займалася правозахисною діяльністю, а зараз вона військовослужбовиця штурмового полку «Р.У.Г.» корпусу «Хартія» НГУ.

– Я активна противниця примусової мобілізації, – зазначає Ангеліна в коментарі «Телеграфу». – Вважаю, що це має бути виключно добровільний і жертовний вибір, адже служба в армії для жінки – це абсолютна жертовність. Навіть якщо відкинути політичну сторону питання, анатомічно жінкам реально важче на бойових. Крім того, жінка виконує репродуктивну функцію. Я хочу, щоб маленьких українців і україночок ставало більше. Я сама дуже хочу мати дітей і під час кожного виходу у мене з’являються думки, а що, якщо ця війна дасть такий сильний стрес моєму організмові, що я не зможу мати дітей? Тому жіночий організм треба берегти і залишати для жінок [репродуктивну] можливість.

Схожої позиції дотримується військовослужбовиця 78-ї ОДШБр Оксана Твердохліб.

– Я все ж таки за добровільну мобілізацію жінок. Це можна порівняти з нашим переходом із російської мови на українську. Він був досить жорсткий і важкий, а люди не люблять, коли їх змушують. Людина сама має прийти своїм розумом до того, що вона хоче це зробити. Це може бути завтра, через місяць або рік, – зазначає виданню Оксана.

Однак такі демократичні погляди поділяють не всі мобілізовані жінки. Наприклад, на думку науковиці, військовослужбовиці корпусу «Хартія» Катерини Шаванової, мобілізація жінок – це гарна можливість трансформувати армію.

– Я «за» мобілізацію жінок. Це величезний потенціал, який не використовується. Я сама пішла служити. Розумію всі ризики, розумію, що дуже часто звучить "нехай всі інші спочатку підуть", але для мене це базова річ. Ми маємо приймати цю модель, військо має змінюватись і чим більше там буде жінок, тим краще військо до них пристосується. Це найпростіше міняти зсередини, тому я вірю в загальну мобілізацію, – зазначає Катерина. – Кожна жінка, яка приходить до війська, мусить відповідати на питання: "А чому ти вирішила долучитися?" А я не хочу. Бо це мій обов'язок як громадянина долучитися. Кожна жінка мусить готуватися до війська. Ви чули, щоб чоловіки багато всі готувалися? Тобто, загальна мобілізація ще й це питання знімає. Ти проходиш далі і армія знаходить тобі місце всередині. Так, це зараз виглядає трохи утопічно, але 10 років тому і наша армія була не такою, як зараз. Тому я за те, щоб була загальна мобілізація. І я про це не говорю, а взяла і пішла. Хоча зробити цей крок – це як стрибнути з літака: дуже складно.

Про рівні права й обов’язки для чоловіків та жінок каже й Ольга «Даяна» Носик – військовослужбовиця Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ.

– Я вважаю, що це [мобілізація жінок] досить непогана ідея. Але для реалізації цієї ідеї треба суспільство підготувати. Рано чи пізно це може статися, якщо війна буде довготривалою. Не хочу, звісно, «включати» генерала, але жінки, насправді, це також потрібний ресурс для війська. Жінка може не тільки ж просити права у суспільства, але, як і чоловіки, може брати на себе обов’язки, – підкреслила Носик.

Щоправда, у дискусії про рівні обов’язки Ангеліна Рожець бачить суперечність.

– Ну слухайте, до повномасштабної війни я не бачила ніяких протестів, чому у нас строкова служба тільки для чоловіків, чому жінки не в армії. Чоловіків це ніколи не хвилювало, а тут раптом захвилювало. Розумію, що питання дискусійне: виїзд за кордон, обмеження прав і свобод, але у мене питання до чоловіків, а чого ж ви весь цей час мовчали? Ви що не знали, що у нас армія і вас туди мобілізують? – каже військовослужбовиця.

Проблеми мобілізації

Втім, на яких би позиціях не стояли співрозмовниці видання, всі вони наголошують, що мобілізація жінок не може бути простим рішенням. Паралельно треба буде вирішити дуже багато питань.

– По-перше, питання мобілізації не працює без питання демобілізації. А зараз це квиток в один бік, як для жінок, так і для чоловіків. Хоча чомусь всі впевнені, що якщо жінки йдуть добровільно, то вони і звільнитися можуть добровільно. Це не так. У жінок [серед підстав для звільнення] додається тільки вагітність і все. Тому перш ніж казати про мобілізацію жінок, спочатку треба вирішити питання з демобілізацією або робити це паралельно, – підкреслює Катерина Шаванова.

По-друге, догляд за дітьми для жінки не зникне через мобілізацію.

– І це також величезне питання. Очевидно, що не підуть служити обоє батьків однієї дитини, треба буде це все прописувати. Тому навіть коли буде загальний призов, то виявиться, що багато що не відпускає жінок до армії. Але я знаю родини, де з задоволенням пішла б служити жінка, а не чоловік, а він би залишився з дитиною. А це не передбачено зараз, щоб родина могла обрати, хто йде служити, а хто залишається з дитиною. Таких випадків дуже багато, і нам доведеться шукати цей шлях. Якщо це не буде вирішено, то, ясна річ, буде дуже складно піднімати такі питання в суспільстві. І можу лише поспівчувати тому, хто нарешті наважиться на це, – додає Шаванова.

По-третє, військовослужбовиці кажуть про неврегульований механізм реагування на сексуальні домагання в армії.

– Кажуть, що жінок можна мобілізувати в тилові служби. Але в армії так не працює. Це може завжди змінитися. А ми ж не будемо всім жінкам ставити обмежену придатність. В армії з тилу на бойові можна потрапити дуже просто. Я можу абсолютно чітко уявити ситуацію, коли жінка прийде на конкретну посаду в тилу чи оператором БПЛА, до неї підійде якийсь сержант, почне домагатися, вона відповість, що вона не для цього прийшла в армію, він на неї розізлиться і через своє маленьке его відправить на позицію, яку вона не витягне фізично, адже вона розраховувала на свої сили. І через таку практику втрати суб’єктності, коли жінку сприймають як об’єкт сексуалізації, домагання, цьому досі погано протистоять. В армії конкретна структура і ієрархія. Ти чітко виконуєш кожен наказ. І якщо тебе сприймають як сексуальний об’єкт, а ти відстоюєш якісь свої права, то ти з цим просто нічого не зробиш, – пояснює Ангеліна Рожець.

Чи вийде, як в Ізраїлі?

У дискусії про мобілізацію жінок часто згадують Ізраїль, де діє система обов’язкової військової служби. Проте співрозмовниці «Телеграфа» по-різному оцінюють можливість використання цього досвіду в Україні.

– Ізраїль – маленька країна, монорелігійна. У нас буде якась інша система. Але те, що у них можна запозичити (як і в Скандинавії), – це всеохопна оборона. Тобто це проблема всієї країни – її захищати. У випадку з Ізраїлем ми говоримо про регулярну армію, де всі служать, а в Україні строковий призов скасований. Тобто нам треба все одно заново цю систему перезбирати, – зазначає Шаванова.

– В України та Ізраїлю все ж таки різний досвід війни, і не можна просто скопіювати їхній досвід, взяти патерн і впровадити його в українському суспільстві, оскільки у нас люди звикли казати, якщо їм щось не подобається. Тому все буде залежати більше від самих жінок — якщо вони самі цим зацікавляться, самі будуть готові, то мобілізація жінок буде. Якщо для жінок це буде недоречно і викликатиме суперечливі питання, то цього не буде. Принаймні, найближчим часом, – додає Ольга Носик.

Та в будь-якому разі, на думку військовослужбовиць, тема мобілізації жінок повинна бути присутньою в суспільному обговоренні вже зараз.

– Через рекрутинг повинна правильно доноситись інформація, що жінка в армії дуже корисна і дуже потрібна. Кожного дня гинуть хлопці. Хто стане на їхнє місце? Жінка не має боятися, що не зможе реалізувати себе в армії. Якщо голова працює, то ти все зможеш. Це буде. Ще років п’ять – і ситуація стане наближеною до того, що відбувається в Ізраїлі. Наша країна ніколи не переживала таких потрясінь, як війна. У нас були протести (мирні та не дуже), але з війною ми стикаємось вперше, тому на це [мобілізацію жінок] потрібен час, – резюмувала Оксана Твердохліб.