Як це — шукати новий дім, коли ти дитина: документальний фільм про вимушений переїзд показали у Черкасах

Як це — шукати новий дім, коли ти дитина: документальний фільм про вимушений переїзд показали у Черкасах

Як це - втратити дім, коли тобі дев'ять, десять чи шість років? Для дітей родини Піяк дім - це не лише будинок, у якому вони живуть. Це кімнати, друзі, тварини й звичне дитинство, яке залишилося в Покровському на Дніпропетровщині. Через війну родина вимушено переїхала у село на Черкащину. Їхню історію розповідає документальний проєкт «Перевезене дитинство» від Суспільного Черкаси.

Передпрем'єрний показ стрічки відбувся у Черкасах 24 вересня, передає журналістка "18000".

Дім, який довелося залишити

У родині Піяк семеро дітей: 16-річний Костя, 15-річна Катя, 12-річна Віка, 11-річний Ілля, 10-річна Вероніка, 8-річна Ліза та 6-річний Тарас. Уже після переїзду на Черкащину, в Уманському районі, де оселилася родина, народився наймолодший — Матвій.

Головною оповідачкою у фільмі є 12-річна Віка, вона згадує своє життя в Покровському. Каже, що кожна кімната в їхньому будинку мала свій яскравий колір, а дитяча була постійно заповнена іграшками. Був у родини й кіт.

– Там було веселе життя, але не можна було спати. Там цілу ніч стріляють, бахкає, шахеди. Уранці, уночі — вони завжди. Я по звуку знала, що де летить. Якщо сильно гуде — це вертоліт. А шахеди мають такий пискливий звук, як мухи, — розповідає дівчинка.

Коли батьки почали збирати речі, діти спочатку не розуміли, що відбувається. Згодом стало зрозуміло, що залишатися небезпечно. Родина зібрала все, що могла, і виїхала на Черкащину.

Життя після переїзду на Черкащину

У фільмі показують, як родина з нуля облаштовує свій будинок та налагоджує господарство - діти разом із батьками збирають меблі, прибирають, майструють. Поступово у дітей з’являється і звичне повсякденне життя: школа, гуртки. 

З'явилися в дітей і нові люди поруч — зокрема сусідка Валентина Григорівна, яка стала для них бабусею. 

Чому історію війни вирішили показати очима дітей

Авторка проєкту Анастасія Кашоїд розповідає, що команда й раніше знімала історії вимушено переміщених людей, але цього разу хотіла зробити дітей центральними героями.

– Ми хотіли показати саме очима дітей весь цей процес, тому що вони відчувають усе по-своєму. Хотілося передати їхню щирість, безпосередність, дитячість, вміння мріяти й жити попри все, — розповіла вона.

За її словами, вирушаючи в першу пробну поїздку, команда ще не знала, якою буде історія.

– Виявилося, що наші герої настільки щирі й відкриті, що простими словами намагалися розповісти складні речі. І ми зрозуміли: те, що для нас було нормою — погуляти з друзями, піти до школи, не пропустити гурток просто тому, що захворів, а не через обстріл, — для цих дітей стало щастям, — розповіла авторка.

Знімальна група провела з родиною три місяці. До роботи долучилася й психологиня Наталія Гурець — команда шукала безпечний спосіб говорити з дітьми про війну та втрату дому.

– Треба було підійти до цього екологічно й безпечно, а зробити це можна через малюнок. Арттерапія — один із найбезпечніших методів роботи як із дітьми, так і з дорослими, — пояснила психологиня.

Тому замість архівних фотографій головним лейтмотивом у фільмі є дитячі малюнки.

– Ми не просили малювати щось позитивне чи використовувати якісь яскраві кольори. Кожен із них малював своє життя там і тут — як відчував, як бачив, — розповіла Кашоїд.

«Ти ніби переосмислюєш свої проблеми»

Перед зйомками команда побоювалася, що працювати з багатодітною родиною буде складно. Головний оператор і режисер монтажу Максим Ткаченко каже, що все виявилося інакше.

– Уже в перший день стало зрозуміло: з ними працювати легко й приємно. І дивлячись, як ці діти переживають свою проблему, ти ніби переосмислюєш власні — ті буденні дрібниці, з яких раніше робив трагедію. А тут діти просто живуть. І показують, що ми всі можемо так, — розповів Ткаченко.

Після перегляду глядачі ділилися враженнями: когось фільм вразив, когось - змусив замислитися. 

– Якщо люди з такою кількістю дітей змогли переїхати, облаштуватися, то наш дух, український, він переживе все і вийде обов'язково на світлу дорогу. І після цього фільму найприємніше, що ти віриш, що все буде добре, — поділилася глядачка Марина Кульпіна.

Для команди «Перевезеного дитинства» історія родини може мати продовження. 

– Ми дуже сподіваємося, що до них через деякий час прийдемо і вже побачимо Матвія, який буде бігати, буде розповідати нам про свої емоції, про своє життя на Черкащині, — розповіла Анастасія Кашоїд.

Прем’єра стрічки «Перевезене дитинство» відбудеться 25 вересня о 19:00 на YouTube-каналі Суспільне Черкаси - тоді про історію дітей можна буде дізнатися більше.

Читайте більше новин Черкас – головні події міста на «18000» та в телеграмі «18000 | Шо там у Черкасах