Як вижити серед семикласників і не збожеволіти. Рецензія на фільм «Архіпелаг»

Троє батьків погоджуються супроводжувати семикласників у невеличкій подорожі на мальовничий острів у шведському архіпелазі. Здавалося б, що може піти не так? Свіже повітря, природа, кілька днів далеко від міської метушні та можливість провести час із власними дітьми, які поступово дорослішають і дедалі менше цікавляться спілкуванням зі старшими. Проте героям шведської трагікомедії «Архіпелаг» (Adult Supervision) доведеться зрозуміти, що немає істоти жорстокішої та непередбачуванішої за підлітка, у якого ще не до кінця сформувалися лобові частки мозку. І що контролювати десяток таких створінь на віддаленому острові – завдання значно складніше, ніж могло здатися під час батьківських зборів.

«Архіпелаг» – це повнометражний режисерський дебют шведського письменника, журналіста й подкастера Алекса Шульмана, який сам написав сценарій. Причому ідея фільму народилася з його особистого досвіду. Одного разу Шульман вирішив супроводжувати шкільний клас своєї доньки, сподіваючись таким чином зблизитися з нею. Проте замість налагодження стосунків отримав, за власними словами, справжню подорож до пекла, під час якої дорослі поступово втратили будь-який контроль над дітьми.

На головні ролі режисер запросив добре відомих скандинавських акторів Ґустафа Скаршґорда («Оппенгеймер»), Фареса Фареса («Орли республіки») та Лінуса Вальґрена (серіал «Мафія»). Після прем’єри на американському Fantastic Fest стрічка отримала головну нагороду конкурсу Next Wave, а згодом її обрали представляти Швецію на «Оскарі». Українські глядачі отримали можливість побачити фільм у програмі «Скандинавська панорама» ювілейного, 55-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість».

Кожен із трьох батьків має власне уявлення про виховання, дисципліну та допустимі межі дитячої свободи. Один переконаний, що з підлітками потрібно розмовляти як із рівними, другий виступає за сувору дисципліну, а третій волів би взагалі не втручатися в їхні конфлікти. Проте всі ці педагогічні стратегії дуже швидко розбиваються об реальність, у якій діти чудово знають власні права, але значно менше переймаються обов’язками. Вони сваряться, ображають одне одного, провокують конфлікти, влаштовують небезпечні витівки й поступово перетворюють ідилічну поїздку на справжнє випробування для нервів дорослих і однокласників.

Звісно, знайшлося місце й зіткненню двох поколінь – підлітків і їхніх батьків, які виросли в зовсім іншій системі. Дорослі згадують, що в їхньому дитинстві ніхто особливо не церемонився. Якщо тобі наказували вдягнути шапку, то ти її вдягав, а за відверту непокору можна було легко отримати на горіхи. Натомість сьогодні достатньо торкнутися дитини, щоб почути у відповідь погрозу поскаржитися на тебе за порушення особистих кордонів. Виникає цілком закономірне запитання: чи справді сучасні діти стали настільки некерованими, чи це дорослі просто втратили звичні інструменти впливу? Адже право на повагу та захист від насильства, безумовно, є величезним досягненням суспільства. Проте це зовсім не означає, що підлітки автоматично навчилися відповідально користуватися власною свободою.

Втім, Шульман не обмежується звичайною комедією про неслухняних дітей і безпорадних батьків. Поступово за дрібними конфліктами починають проступати значно неприємніші речі. Виявляється, стосунки між школярами далеко не такі безневинні, як може здаватися сторонньому спостерігачеві. Тут є місце жорстоким жартам і відвертому булінгу, які дорослим не так просто зупинити.

Причому саме в цьому віці навіть незначна, на перший погляд, образа може залишити слід на все життя. І ці конфлікти змушують батьків згадати власне шкільне минуле. З’ясовується, що їхнє дитинство теж було далеко не таким безтурботним, як вони звикли про нього розповідати. Старі образи, приниження та невирішені конфлікти нікуди не зникли, а лише сховалися під роками дорослого життя.

У цьому «Архіпелаг» нагадує фільми Рубена Естлунда, де звичайні побутові ситуації перетворюються на незручні психологічні експерименти. Шульман так само охоче руйнує соціальні ролі й демонструє, наскільки швидко цивілізовані люди можуть втратити самовладання, коли обставини виходять з-під контролю. Режисер досить влучно показує одну з головних проблем батьківства – ілюзію, що ми добре знаємо власних дітей. Адже вдома підліток може бути слухняним, привітним і цілком адекватним, але в компанії однолітків поводитися зовсім інакше. І річ не в тому, що він свідомо обманює батьків. Просто друзі й колектив у школі формують окремий світ, про існування якого дорослі часто мають дуже приблизне уявлення.

Зрештою, Шульман підводить до доволі простої думки: стосунки з дітьми потрібно будувати задовго до того, як вони стануть підлітками. Недостатньо просто забезпечувати їх усім необхідним, цікавитися оцінками та час від часу проводити разом вихідні. Потрібно навчитися слухати, помічати зміни в поведінці й створювати простір, у якому дитина не боятиметься розповісти про власні проблеми. Адже коли контакт остаточно втрачено, одна спільна поїздка на острів навряд чи допоможе його відновити.

І так само важливо розібратися з власними дитячими травмами, замість того щоб несвідомо переносити їх на наступне покоління. Булінг, приниження та відчуття безпорадності можуть залишатися з людиною десятиліттями, впливаючи на її рішення, стосунки та реакції навіть тоді, коли шкільні роки давно позаду.

«Архіпелаг» – напрочуд влучна й місцями дуже неприємна скандинавська трагікомедія про батьківство, дорослішання та ілюзію контролю. Фільм починається як кумедна сімейна комедія про невдалу екскурсію і неслухняних підлітків, яких потрібно на кілька днів утримати від дурниць, але поступово стає похмурим і нагадує, що дорослі нерідко залишаються такими самими травмованими дітьми, тільки з більшими повноваженнями. І що найскладніше у вихованні – зовсім не змусити дитину слухатися, а вчасно зрозуміти, що з нею насправді відбувається.

Дмитро Сидоренко

Найкращі трагікомедії всіх часів

Підтримайте нашу редакцію:

Монобаза

Інші опції

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:

• Telegram — t.me/kinowarcom
• Viber — viber.com/kinowar.com
• WhatsApp — whatsapp.com/channel/kinowar.com
• YouTube — youtube.com/c/kinowar
• threads — threads.com/@kinowar.com.ua
• facebook — facebook.com/goodkino
• Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
• twitter — twitter.com/kinowar_com

Підтримайте Україну:

• фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua/donate
• фонд Сергія Стерненка (допомога армії) — sternenkofund.org/donate
• Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org/dopomogty
• Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati