Игорь Луценко: 24 августа и день-антипод 24 февраля. Что задумали еще тогда в России

Але виявилося, що 24 серпня 1991 року Росія сприйняла як день оголошення їй війни. І відтоді чітко трактувала як день бунту, як підлий удар в її серце зовнішніх ворогів, котрі скористалися її тимчасовим запамороченням.

Щоліта у серпні їм пекло. Не спекотні дні - а ці наші дитячі хороводи, ці наші біленькі вишиванки і прапорці з кульками робили їм боляче. Вони це все сприймали як наругу, як агресію, як постріли.

А пам’ятаєте, саму назву Незалежність — з яким презирством вони всю дорогу вимовляли, як своєю вимовою намагалися щоразу скалічити?

З презирством вимовляли і калічили вимовою слово Незалежність

Й ідеально протилежний день року — 24 лютого — вони вибрали днем нашого кінця, днем-антиподом, коли вони припинять наш, як їм здавалося, дуже дитячий хоровод. Цією цифрою вони нарешті показали, як їм боліло.

24 лютого мав стати днем тріумфу Москви, відновлення їхньої сили, реанімації тріумфу.

А весь цей час — чи знали ми про це? Чи по-справжньому вірили ми, навіть після першої фази війни 2014−15 років? Чи не перебували трохи в дитячому, наївному всесвіті?

Чи сприймали серйозно тисячі найгірших погроз, котрі всі ці десятки років лилися з спочатку на сторінках маргінальних видань і жахливих романів, а потім — через соцмережі? Не з найвищих кабінетів, а з уст тисячоликого російського народу, такого щирого і прямого?

Чи думали ми, що на цій планеті не лишилося жодного дорослого, котрий не дозволить, котрий заборонить — наприклад, одного разу взяти і оточити велике місто, Маріуполь, і майже знищити все всередині?

Та Серпень візьме гору над Лютим, вогонь — над льодом. З димом пожеж все більше шансів на перемогу у армії Серпня, все більше запаморочення у країні Лютого.

Все вище ставки.

У протистоянні цих чисел не виграє щось математично середнє. За цими цифрами стоять інші формули.

Крізь День Незалежності видно День Перемоги над Росією.

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу автора