Игры в боссов мафии. Что я думаю о поступке комбрига 155-й бригады, — мнение
Наш долг — защищать страну от врага, а не играть в мафиозных боссов и отправлять своих подчиненных на разборки
Військові, які викрали і, ймовірно, вбили двох цивільних на Київщині повинні понести максимально суворе покарання незалежно від можливих бойових заслуг. Ми в армії для того, щоб захищати цивільних, а не вбивати через побутові конфлікти.
В той самий момент, коли військовий замість виконання свого військового обов’язку займається шкурняками, використовуючи службове становище, він перестає бути героєм війни і переходить у статус мародера — ганебного паразита на армії.
У таких горе-командирів, як комбриг 155 бригади Станіслав Лучанов, є велика спокуса вирішувати свої власні справи силами підлеглих. Я не знаю, ким відчував себе комбриг — доном Корлеоне, Пабло Ескобаром, чи ще кимось, коли віддавав наказ семи бійцям бригади поїхати в село і розібратися з кривдниками своєї дружини.
Це точно не чоловічий вчинок
Але це точно не чоловічий вчинок. Бо чоловік такі справи має вирішувати сам. І якби він сам поїхав на розбірки в село і там завалив тих двох братів, я б це не міг прийняти, бо очевидно це надмірна жорстокість. Та, принаймні, я б це зрозумів, як чоловік чоловіка.
Сафарі на цивільних я не розумію. Не розумію залучення військовослужбовців у будь-які цивільні конфлікти. Бо наш обов’язок — захищати країну від ворога, а не гратися в босів мафії і відправляти своїх підлеглих на розборки.
А загалом в країні величезна криза справедливості. Це дуже тривожні симптоми і вони ставлять під загрозу нашу боротьбу.
Текст опубліковано з дозволу автора