Імена, якими не можна називати дітей в Україні, відповідно до українського законодавства

Свобода батьків має важливі межі 

Вибираючи ім’я для дитини, батьки можуть зупинитися як на традиційному варіанті, так і на рідкісному чи іншомовному. Українське законодавство не містить переліку імен, які заборонено давати дітям.

Водночас це не означає, що процедура взагалі не має правил. Закон визначає, скільки власних імен може мати дитина, хто ухвалює рішення, якщо батьки сперечаються, і з якого віку людина може самостійно змінити своє ім’я.

Про правила вибору імені нагадують у Міністерстві юстиції України.

Чи справді можна обрати будь-яке ім’я

Так. Окремого списку «дозволених» або «заборонених» імен українське законодавство не встановлює.

Тобто батьки можуть обрати для новонародженого:

• поширене українське ім’я;
• рідкісне ім’я;
• іншомовний варіант;
• незвичне ім’я, якщо воно відповідає загальним вимогам законодавства.

При цьому закон не встановлює вимог щодо того, наскільки ім’я має бути популярним, традиційним або пов’язаним із певним походженням.

Однак Мін'юст звертає увагу на інший принцип: реалізовуючи батьківські права, дорослі повинні враховувати права та гідність дитини. Батьківські рішення не можуть суперечити її інтересам.

Скільки імен може мати дитина

Загальне правило передбачає не більше двох власних імен.

Є виняток: більше імен може бути тоді, коли така кількість передбачена звичаєм національної меншини, до якої належать один або обоє батьків.

Тому бажання дати дитині одразу кілька імен саме по собі не є підставою обійти встановлене законом правило.

А якщо мама і тато хочуть різні імена

За законом ім’я визначається за спільною згодою батьків.

Якщо домовитися не вдалося, питання не вирішується автоматично на користь одного з них. Спір може розглядати орган опіки та піклування або суд.

Є й окрема ситуація: якщо дитина народилася у жінки, яка не перебуває у шлюбі, а батьківство щодо дитини не встановлено, ім’я визначає мати.

Чи можна назвати дитину цифрою або використати незвичайний символ

У законодавстві немає прямої норми, яка окремо формулювала б заборону на кожну можливу цифру чи спеціальний символ у власному імені.

Однак нестандартний запис може створити практичні проблеми під час оформлення документів у майбутньому.

Саме тому під час вибору імені варто думати не лише про оригінальність, а й про те, як дитина користуватиметься ним у повсякденному житті — у школі, під час оформлення документів, вступу до навчального закладу чи працевлаштування.

Що робити, якщо батьки передумали

Закон передбачає можливість виправити ім’я дитини в актовому записі про народження протягом першого року життя.

Відповідні заяви приймають органи державної реєстрації актів цивільного стану. Зокрема, це можливо у випадку, коли під час реєстрації народження ім’я дитині визначили без урахування побажань одного або обох батьків.

Тож якщо після реєстрації батьки зрозуміли, що хочуть інше ім’я, не обов’язково чекати, поки дитина стане старшою.

Коли дитина може змінити ім’я сама

Тут правила залежать від віку.

Від 14 до 16 років дитина може змінити власне ім’я за згодою батьків або піклувальника, якщо над нею встановлено піклування.

Згода лише одного з батьків може бути достатньою у визначених законом випадках — зокрема, якщо другий помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, обмежено дієздатним або недієздатним чи позбавлений батьківських прав.

Після 16 років людина вже має право самостійно змінити своє ім’я. Згода батьків для цього не потрібна.

Головне, що варто запам’ятати

Українське законодавство не встановлює каталогу імен, які можна або не можна давати дітям. Тому саме по собі незвичне, рідкісне чи іншомовне ім’я не є забороненим.

Але під час вибору батькам варто пам’ятати про кілька правил:

• дитині зазвичай можна дати не більше двох власних імен;
• ім’я визначається за згодою батьків;
• якщо батьки не домовилися, спір може вирішуватися через орган опіки та піклування або суд;
• протягом першого року життя в окремих випадках ім’я можна виправити в актовому записі;
• з 14 років змінити ім’я можна за встановленою законом процедурою;
• з 16 років людина має право зробити це самостійно.

Тож головне обмеження для батьків в Україні — не список «заборонених» імен, якого фактично немає, а необхідність діяти в інтересах самої дитини.

Радіо Трек: НОВИНИ