Інвалідність скасували, пенсію перетворили на 196 тисяч грн переплати: як лист ДБР став каменем спотикання у Верховному Суді

Чоловікові скасували II групу інвалідності, припинили виплату пенсії, а згодом Пенсійний фонд нарахував майже 196 тисяч гривень переплати за раніше отримані кошти. Усе почалося з перевірки рішення МСЕК, у документах щодо якої фігурували лист ДБР та номер кримінального провадження. Однак виникло ключове питання: чи був цей лист законною підставою для початку перевірки, яка призвела до таких наслідків?

Справа дійшла до Верховного Суду після того, як перша інстанція підтримала чоловіка, а апеляція повністю відмовила йому в позові. Касаційний адміністративний суд виявив принципову проблему: обидва суди ухвалили протилежні рішення, так і не з’ясувавши, який саме документ став правовою підставою для перевірки інвалідності. ВС скасував обидва рішення та повернув справу на новий розгляд, не вирішуючи остаточно питання законності скасування інвалідності та припинення пенсії.

Відповідні висновки викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 420/33100/25.

Як чоловікові скасували інвалідність і виникла переплата пенсії

У лютому 2024 року чоловікові встановили II групу інвалідності у зв’язку із загальним захворюванням. Відповідне рішення ухвалила медико-соціальна експертна комісія, визначивши строк інвалідності до 1 березня 2025 року. На підставі цього рішення Пенсійний фонд призначив йому пенсію по інвалідності з 5 лютого 2024 року.

Згодом рішення МСЕК потрапило на перевірку до Центру оцінювання функціонального стану особи.

Як зазначалося у витягу з рішення експертної команди, перевірку проводили з 31 січня до 27 лютого 2025 року. Серед реквізитів документів, на підставі яких її ініціювали, було вказано лист Державного бюро розслідувань від 31 січня 2025 року та номер кримінального провадження.

За результатами вивчення медичної документації експертна команда дійшла висновку, що II групу інвалідності чоловікові встановили необґрунтовано. На думку експертів, виявлені патологічні зміни були незначними та не давали підстав визнавати його особою з інвалідністю з 5 лютого 2024 року.

Відповідне рішення Центр оцінювання ухвалив 27 лютого 2025 року.

У березні Центр повідомив Пенсійний фонд про скасування рішення МСЕК. Надалі територіальний орган ПФУ ухвалив рішення щодо перерахунку та припинення пенсійних виплат.

Зокрема, 22 липня 2025 року Пенсійний фонд припинив виплату пенсії чоловікові та закрив його особовий рахунок.

Крім того, рішенням від 24 липня 2025 року орган ПФУ прийняв на облік переплату пенсії в розмірі майже 195,8 тисячі гривень. Переплату визначили за період, за який раніше було призначено пенсійні виплати на підставі рішення МСЕК.

При цьому витяг із рішення експертної команди від 27 лютого чоловік отримав рекомендованим листом лише 25 липня 2025 року.

Чоловік оскаржив скасування інвалідності та рішення Пенсійного фонду

Не погодившись із такими діями, чоловік звернувся до адміністративного суду.

Він вимагав визнати протиправним і скасувати рішення Центру оцінювання про скасування II групи інвалідності, а також рішення Пенсійного фонду щодо припинення пенсійних виплат і взяття на облік переплати.

Крім того, позивач просив зобов’язати Пенсійний фонд поновити йому пенсію з 1 квітня 2025 року та виплатити заборгованість.

Основні аргументи чоловіка стосувалися порушення процедури перевірки.

Зокрема, він стверджував, що його не повідомили про необхідність проходження повторного оцінювання, не запросили на особистий огляд, не надали можливості подати пояснення та додаткові медичні документи.

Також позивач наголошував, що рішення експертної команди не містило належного обґрунтування. На його думку, експерти обмежилися загальним висновком про необґрунтованість інвалідності, не пояснивши, чому встановлені раніше діагнози не відповідають нормативним критеріям.

Позивач посилався на порушення Закону України «Про адміністративну процедуру» та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабміну № 1338.

Перша інстанція стала на бік чоловіка, апеляція відмовила в позові

Одеський окружний адміністративний суд 5 березня 2026 року задовольнив позов.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Центру оцінювання ухвалили з істотними порушеннями процедурних норм.

Зокрема, відповідач не надав документів, які відповідно до пункту 51 Порядку № 1338 могли бути підставою для перевірки рішення МСЕК.

Також суду не надали медичні документи, які досліджувалися під час ухвалення рішення про скасування інвалідності.

Крім того, суд зазначив, що чоловіка не повідомили про необхідність прибуття для обстеження та оцінки стану здоров’я, чим позбавили можливості брати участь у відповідній процедурі й подавати медичну документацію.

Оскільки рішення Центру оцінювання було визнано протиправним, суд першої інстанції вважав пов’язані з ним вимоги до Пенсійного фонду похідними та також задовольнив їх.

Однак П’ятий апеляційний адміністративний суд 16 червня 2026 року скасував це рішення та повністю відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із того, що перевірку провели на належній правовій підставі — постанові слідчого в межах кримінального провадження.

Також апеляція зазначила, що експертна команда досліджувала медичні документи позивача, а рішення про необхідність його особистої присутності Центр оцінювання не приймав. Тому, на думку апеляційного суду, обов’язку викликати чоловіка та роз’яснювати йому відповідні права не виникло.

Щодо пенсії апеляційний суд дійшов висновку про наявність у Пенсійного фонду правових підстав для припинення виплат після скасування інвалідності та взяття на облік переплати.

Верховний Суд: лист ДБР не можна автоматично вважати належною підставою для перевірки

Переглядаючи справу, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зосередив увагу насамперед на підставах проведення перевірки рішення МСЕК.

ВС нагадав, що відповідно до пункту 51 Порядку № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи може перевіряти обґрунтованість рішень МСЕК, зокрема:

• на виконання постанови слідчого, прокурора або ухвали слідчого судді;
• за запитом відповідної робочої групи з моніторингу;
• за результатами моніторингу, який забезпечує сам Центр оцінювання.

Таким чином, для законного початку перевірки необхідна одна з визначених нормативним актом підстав.

Водночас у витягу з рішення Центру оцінювання від 27 лютого 2025 року в графі щодо підстави ініціювання перевірки було зазначено постанову слідчого, прокурора або ухвалу слідчого судді.

Але в графі з реквізитами документів містилося лише посилання на лист ДБР від 31 січня 2025 року та номер кримінального провадження.

Конкретного процесуального документа, на підставі якого ініціювали перевірку рішення МСЕК щодо позивача, у витягу не зазначили.

Документів, які стали підставою для початку перевірки, матеріали судової справи також не містили.

Верховний Суд пояснив, що законні процесуальні рішення слідчого, ухвалені в межах кримінального провадження, є обов’язковими для виконання до їх скасування у встановленому законом порядку.

Проте для застосування цього правила необхідно встановити, чи справді документ правоохоронного органу має характер належного процесуального акта.

Сам по собі лист правоохоронного органу без з’ясування, чи є він процесуальним рішенням у межах кримінального провадження або належним запитом робочої групи з моніторингу, не може автоматично свідчити про виникнення обов’язку провести перевірку.

Отже, судам належало дослідити не лише факт надходження листа ДБР, а й документальну та правову підставу ініціювання перевірки.

Саме цього обидві попередні інстанції належним чином не зробили.

Чому Верховний Суд визнав помилковими рішення обох інстанцій

Окрему увагу КАС ВС приділив принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи, закріпленому статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд наголосив, що адміністративне судочинство передбачає активну роль суду в дослідженні обставин спору.

Суд не повинен обмежуватися виключно доказами, які надали сторони. Якщо певний документ має вирішальне значення для встановлення законності оскаржуваного рішення, суд повинен вжити передбачених законом заходів для його отримання та дослідження.

Саме тому Верховний Суд не погодився з підходом жодної з попередніх інстанцій.

Суд першої інстанції встановив, що Центр оцінювання не надав документів, які підтверджували б законність початку перевірки. Однак замість вжиття заходів для їх витребування обмежився констатацією відсутності доказів.

Апеляційний суд, навпаки, визнав перевірку законною, але також не з’ясував належним чином, який саме документ був правовою підставою її проведення.

КАС ВС підкреслив, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України суб’єкт владних повноважень зобов’язаний подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути доказами у справі.

Водночас такий обов’язок відповідача не звільняє адміністративний суд від необхідності офіційно з’ясувати всі істотні обставини спору.

Верховний Суд звернув увагу і на Закон України «Про адміністративну процедуру». Його положення також зобов’язують адміністративний орган з власної ініціативи з’ясовувати обставини, важливі для прийняття рішення, та за потреби отримувати необхідні документи від інших органів.

Отже, вимога щодо всебічного з’ясування обставин стосується як органу влади під час адміністративної процедури, так і суду під час перевірки законності його рішення.

Через те, що обидва суди не забезпечили повного дослідження доказів, вони фактично вирішили спір без належного встановлення однієї з ключових обставин — правової підстави проведення перевірки рішення МСЕК.

Чи може суд самостійно вирішити, чи правильно встановлена інвалідність

Верховний Суд також нагадав про межі судового контролю за рішеннями МСЕК та експертних команд.

Суди не є спеціалізованими медичними установами, тому не можуть підміняти лікарів та самостійно визначати, чи відповідає стан здоров’я людини критеріям певної групи інвалідності.

Водночас суди мають перевіряти законність процедури ухвалення відповідного рішення та дотримання встановлених законодавством вимог.

Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на необхідність належного мотивування рішень Центру оцінювання відповідно до принципу належного урядування.

Відсутність чітких мотивів може свідчити про порушення вимог до обґрунтованості адміністративного акта.

Тобто суд не вирішує замість медичних експертів, яку групу інвалідності слід встановити людині, але повинен перевірити, чи мав уповноважений орган законні підстави для перегляду попереднього рішення та чи дотримався належної процедури.

Що вирішив Касаційний адміністративний суд

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд дійшов висновку, що порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій унеможливили встановлення фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення спору.

КАС ВС:

• частково задовольнив касаційну скаргу чоловіка;
• скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 березня 2026 року;
• скасував постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року;
• направив справу № 420/33100/25 на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Важливо, що Верховний Суд не ухвалив остаточного рішення про незаконність скасування інвалідності та не зобов’язав Пенсійний фонд поновити пенсійні виплати. Ці вимоги мають бути розглянуті повторно після належного встановлення обставин справи.

Під час нового розгляду суд першої інстанції має з’ясувати, який саме документ став підставою для перевірки рішення МСЕК, дослідити його правову природу та надати належну оцінку зібраним доказам.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що в разі повторного неналежного виконання учасниками справи процесуальних обов’язків, зокрема щодо надання витребуваних документів, або виявлення порушень закону з боку суб’єктів владних повноважень суд може скористатися передбаченим статтею 249 КАС України механізмом постановлення окремої ухвали.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.