До початку повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ мешканець Полтави Богдан на псевдо «Данко» працював колектором у провідних банківських установах. Проте у лютому 2022 року чоловік кардинально змінив своє життя та добровільно став до лав 116-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Воїн зізнається, що напрацьована у цивільному житті залізна стресостійкість дуже допомогла йому на фронті й дала змогу вистояти під час найважчих ворожих штурмів на Донеччині.
Про бойовий шлях мужнього земляка розповідає пресслужба бригади.
Фронтова хроніка полтавця — це перелік найскладніших оборонних та контрнаступальних операцій. Спершу підрозділ Богдана тримав оборону в районі Васюківки на Соледарському напрямку. Там українським воїнам доводилося буквально зариватися в мерзлу глину посеред залишків соняшникового поля, стримуючи безперервні навали найманців із ПВК «вагнер». Наступним етапом війни для «Данко» стала Авдіївка, де в районі населеного пункту Степове він виконував обов’язки старшого гранатометника. Саме там Богдан продемонстрував високу майстерність, прямою наводкою з РПГ-7 знищивши два ворожі БТРи разом із російською піхотою.
Найбільше емоційне та фізичне випробування чекало на військовослужбовця в одному з населених пунктів Донецької області, який на той момент перебував у ворожому напівоточенні. Під час чергового запеклого штурму під нищівним вогнем гранатометів прямо на руках у Богдана загинув його близький побратим Андрій Масленніков.
За кілька днів на цьому ж гарячому напрямку важке поранення отримав і сам Богдан. Попри всі зусилля військових хірургів, ліва рука захисника залишилася неробочою, а один із осколків у грудях досi сидить за кілька сантиметрів від серця.
Отримавши статус особи з інвалідністю внаслідок війни, полтавець категорично відмовився списуватися в запас. Він знайшов вільну вакансію та перевівся до батальйону радіоелектронної боротьби (РЕБ), де продовжує ефективно нищити ворожу техніку та наближати перемогу.
матеріал підготувал/ла: Дмитро Кравченко
