Коровай для українців – це не просто випічка, а символ благословення, достатку та родинного тепла. У Шацьку живе майстриня, яка перетворила давню традицію на справжнє мистецтво.
Короваї Лілії Охрим знають не лише на Волині, а й везуть як частинку України до Німеччини, Італії та навіть далекого Китаю. Про це пише Шацький будиок культури.
Рецепт із дитинства та перший коровай
Любов до тіста у Лілії Степанівни – спадкова. У її родині завжди пахло свіжим хлібом: пекли бабуся, мама та тітка. Проте свій перший самостійний коровай майстриня спекла у 21 рік – на весілля рідного брата. Саме тоді розпочався її шлях у цій особливій справі.
Основою її виробів став вдосконалений рецепт маминої паски, який жінка довела до ідеалу, аби коровай був не лише красивим, а й неймовірно смачним.
Молитва і нічна тиша: як створюється шедевр
Лілія Степанівна – берегиня традицій. Вона переконана: коровай «відчуває» настрій господині, тому до роботи приступає лише зі спокійним серцем та добрими думками.
- Ритуал: Перед початком роботи майстриня обов’язково молиться і просить Божого благословення.
- Час: Найчастіше працює вночі, коли навколо панує тиша, що дозволяє повністю зануритися у творчість.
- Процес: Створення одного короваю займає близько 6–7 годин, не враховуючи часу на «відпочинок» тіста та кропітке оздоблення.
Символізм у кожній деталі
Найбільше замовники цінують саме традиційний декор. У руках майстрині звичайне тісто перетворюється на колоски, калину, квіти, листочки та пташок. Кожен елемент має своє значення: колоски – на добробут, калина – на вроду та дівочу долю, пара голубів – на вірне кохання.
Особливе місце у пам’яті Лілії займає коровай, який замовив священник з Білорусі. Після виконання замовлення він щиро поблагословив майстриню, і відтоді, як каже пані Лілія, робота почала сперечатися ще краще.
Родинна справа та світове визнання
Лілія Степанівна – любляча мама чотирьох дітей. Родина – її головна підтримка. Старша донька вже вміє самостійно замісити та спекти коровай, молодша – допомагає на підхваті, а сини змалечку вчилися ліпити тендітні квіточки для оздоблення.
Коли Лілія пече, аромат розноситься на всю вулицю, і сусіди знають: народжується новий символ чийогось щастя. До пандемії та війни бували тижні, коли майстриня випікала до 30 одиниць різної випічки: від калачів на сватання до весільних короваїв-гігантів.
Поради майбутнім господиням
Сьогодні Лілія Охрим продовжує вдосконалюватися: відвідує онлайн-майстеркласи, обмінюється досвідом із коровайницями з усієї України. Тим, хто лише мріє опанувати це мистецтво, радить не боятися:
- Мати щире бажання.
- Багато працювати та вчитися.
- Вкладати у працю лише позитивні емоції.
Для Лілії Степанівни найбільша нагорода – це щирі усмішки молодят та слова вдячності за те, що коровай вдався пишним, смачним і став справжньою окрасою свята.