Історії успіху й незламності: берег Світязю зібрав на шостому ярмарку 20 ветеранських бізнесів. Фоторепортаж

Шостий ярмарок ветеранського бізнесу перемістився за межі обласного центру Волині – на берег мальовничого озера Світязь в однойменному селі. Сюди з’їхалися військові, ветерани війни і члени їхніх родин, щоби показати власні справи.

Серед асортименту – медові вироби, напої, ікони, одяг, декоративні прикраси, шеврони, морозиво на грилі й інший крам. Сумарно два десятки різноманітних бізнес-ідей з Волині, Київщини, Львова й Івано-Франківська.

Традиційний захід вкотре влаштував департамент ветеранської політики Луцької міської ради. Підготовка до дійства тривала із самого ранку: учасники й організатори за розмовами та жартами виставляли намети. Ярмарки ветеранів – це не тільки про просування бренду, а й про дружню комунікацію, нові знайомства та адаптацію до нових умов. За словами директора департаменту ветеранської політики Луцькради Олега Кобилинського, ярмарок на Світязі – перший, що повноцінно провели далеко від Луцька. До того мали тестовий виїзний захід в Олиці під час з’їзду громад, куди долучалася частина ветеранських бізнесів.

«Завдяки шостому ярмарку чимало учасників, навіть із тих, хто вже був у Луцьку, уперше побували на Світязі. Наше завдання не зовсім стосується торгівлі, а радше має на меті показати, що ветерани не опустили рук після повернення з війни. Це також мотивує інших людей. На пляжі Світязю відпочивають туристи з інших регіонів країни, що створює нам промоцію. І надзвичайно тішить, що Луцький ярмарок став брендом – уже маємо запрошення в інші міста і плануємо популяризувати цю ініціативу далі», – розповів Олег Кобилинський.

Читати ще: Історії успіху сильних людей: у Луцьку ветерани вперше представили свій бізнес. Фото

Відвідувачами стали пересічні відпочивальники. Не злякала їх звична світязька погода – то невеликий дощик, то вийде сонце. Хтось цікавився, хтось прицінювався, хтось купував. Побільшало люду ближче до обіду. Окремо про гранти для бізнесу інформували представники Центру зайнятості.

Одразу в першому наметі розмістився дебютант ветеранського ярмарку Андрій Пилипенко. Із початку повномасштабного вторгнення він добровольцем став на захист держави, воював на кількох напрямках, отримав поранення. Зараз дбає про свою пасіку біля Луцька, тому представляв вироби із продуктів бджільництва. Мовляв, таке родинне заняття розтягнулося на чотири покоління. «У мене бджільництво від а до я. Намагаюся від чарівної бджілки-трудівниці взяти абсолютно все, що можна використати для імунної системи людини. Починаючи від меду – закінчуючи бджолиним ядом. Імунна система бджоли схожа на людську. У цієї комахи є чимало того, що варто досліджувати», – поділився ветеран.

Чоловік ще багато говорив про бджіл та історію українського бджільництва. Особливо акцентував: у доробку є питні меди – напої, що подавали на українських землях на причастя в церквах до появи кагору. Читати ще: Понад 50 бізнесів та добрих справ: у Луцьку відбувся пʼятий ярмарок ветеранського бізнесу. Фоторепортаж

Інший ветеран війни Андрій Бень із дружиною Христиною, художницею за освітою, із 2014 року займаються іконописом. Спершу робили невеликі ікони для бійців в АТО, попередньо освячуючи в храмі. Згодом масштабувалися до більших виробів. Подружжя має свою майстерню у Львові. За місяць можуть зробити до 500 маленьких ікон або до 50 великих.

Раніше Христина й Андрій кілька разів приїжджали на ярмарок у Луцьку. Там, кажуть, містяни активно цікавилися роботами, купували щось на подарунки. Чоловік же пригадав, як із початком повномасштабки пішов у військкомат.

«Спочатку служив у 10 окремому стрілецькому батальйоні, тоді в 116-й механізованій бригаді. На війні отримав поранення – серйозна контузія з розривом барабанних перетинок. У реабілітації допомагає іконопис, адже коли людина в чомусь залучена, то це розвантажує її», – зауважив Андрій Бень. У родині Марій Гльози двоє ветеранів – чоловік Андрій, який пройшов полон, і тато Микола. Обоє служили прикордонниками. Власну справу із виробництва сувенірної продукції родина почала із 2021 року в Маріуполі. Засновником був батько жінки. Після вторгнення будинок сімейства і все обладнання було знищено.

«Ми звикли щось створювати, тому відродили власну справу в Івано-Франківську, куди переїхали. Вдалося виграти грант. Закупили деревообробний верстат, а на залишок коштів – швейну машинку. Зараз маємо сім машинок і просуваємо виробництво шевронів. Якщо постійно працювати, то можна зробити до п’яти тисяч за місяць. Шеврони в тренді, тож попит є», – розповіла пані Марія. Для Наталії Гулакової із Володимира війна обернулася втратою чоловіка. Майор Сергій Гулаков загинув унаслідок обстрілу ворожою авіацією на Донеччині 19 грудня 2024 року. Він народився в Криму, служив прикордонником, з початку вторгнення пішов воювати. Пара познайомилася на Волині, куди Сергія відрядили служити. Жінка хоче нести світло, тому всією душею взялася створювати ароматичні свічки.

«Виставила на продаж свічки, автопарфуми, дифузори для дому й аромапалички. Усе це вже рік створюю сама. Починалося все як хобі для себе і для подружок. Тепер продаю товари в Інстаграмі. На ярмарках, які відвідую вже втретє, подобається сама атмосфера і взаємна комунікація. Такі заходи важливі, бо підтримують ветеранів та сімей Героїв. Тут розумію, що не сама, що є ком'юніті, яке виручить», – прокоментувала Наталія Гулакова. Читати ще: Всеукраїнські змагання ветеранів «Звитяга Нескорених» у Луцьку. Фоторепортаж

Цікавий факт: проходячи наметами, помітно багатьох захисників з іменем Андрій (таких аж шестеро). Тож ще одним гостем Світязю став Андрій Смик з Ірпеня. Ветеран знайшов себе в деревообробній справі. Його бренд має креативну назву Funny Owls (українською – «Веселі сови»). З його слів, на ярмарку знайшов нові цікаві знайомства.

«Все життя я віддав державі. Багато де побував, отримав поранення, тож через це пішов у відставку. Колись мій дідусь займався деревом, то, думаю, маю гени до цього діла. Завдяки дереву проходив реабілітацію, бо все робив своїх руками: кухонну атрибутику, дитячі іграшки, меблі. Нині розширився до виробництва альтанок і фігур на понад два метри», – поділився Андрій Смик. Читати ще: «Цивільним треба готуватися»: як ветерани Третьої штурмової вчать волинян стріляти й рятувати. Фоторепортаж із полігону

А ось для дружини чинного військового Мирослави Пильчук із Луцького району розрадою стало в’язання. Так жінка заспокоюється, поки чоловік боронить країну. В’яже теплі речі для дітей і дорослих. Ярмарок ветеранського бізнесу – добра луцька традиція, що не збавляє обертів у своїх масштабах. Станом на зараз вдалося об’єднати близько 70 ветеранських справ.

Чимало людей приїздять регулярно. Наприклад, ветеран Андрій Стасюк, який на війні втратив руку, вчергове дивував усіх виробами на 3D-принтері. Свої парфуми продавала дружина військового Ірина Туревич, ножі і вироби зі скла – житель Київщини Андрій Несмачний. Про історії пана Андрія, пані Ірини й багатьох інших учасників ярмарків можна почитати в попередніх репортажах Волинських Новин.

Нагадаємо, перший луцький ярмарок ветеранського бізнесу влаштували в РЦ «Адреналін Сіті». Удруге захід відбувся у Волинському облмуздрамтеатрі, третьою локацією став Луцький національний технічний університет, четвертою – Театральний майдан, п'ятою – Центральний парк.

Дмитро КЛИМЧУК