Іван Попович: хто це серед трьох імен

Іван Попович — це не одна людина, а щонайменше троє різних українців, яких у книжках, енциклопедіях і пісенних дописах легко змішати в одну біографію. Один загинув у 1663 році як полковник Паволоцького полку, другий учителював і друкував книжки в канадській Альберті, третій і досі відомий за піснями на кшталт «Василина» й «Розлук не буде».

Плутанина виникає не через рідкість прізвища: «Попович» у козацькі часи часто означало лише «син священика», а в пізніші століття стало звичайним родовим ім’ям. Читач натрапляє на одне й те саме написання в тексті про Правобережжя XVII століття, у спогадах діаспори й у програмі концерту — і не бачить дат.

Нижче зібрано короткі факти про кожного: де жив, чим займався і за якими ознаками його впізнати. Добірка не замінює повну біографію. Вона дає орієнтир, щоб за хвилину зрозуміти, про яку особу йдеться в конкретному тексті.

Полковник козацької вольниці

Іван Попович, відомий також як Попович-Ходорківський, походив із Ходоркова на території Паволоцького полку. Рік народження невідомий. Енциклопедія України фіксує його як козацького старшину, учасника козацько-польської війни, зокрема боїв за Гомель 1651 року, і як наказного полковника Паволоцького полку.

• Навесні 1663 року він підняв виступ Паволоцького полку проти політики правобережного гетьмана Павла Тетері. Причинами були повернення шляхетських порядків і утиски православних; повстанці прагнули змістити Тетерю й визнати владу наказного лівобережного гетьмана Якима Сомка.
• Перед самим повстанням Тетеря вже заарештовував його за зв’язки з київським воєводою. Замість страти полковника тоді відпустили в духовний стан, але за кілька місяців він скинув рясу й повернув собі полковництво в Паволочі.
• Виступ спалахнув у третій декаді травня 1663 року й охопив полкове місто та навколишні поселення. До середини червня його придушили польські й гетьманські сили.
• Дату й місце страти джерела подають неоднаково: 15 червня 1663 року в Корсуні або в Паволочі; інша версія відносить подію до липня. Після тортур керівників повстання стратили.

Для читача з історичним текстом достатньо трьох маркерів: Правобережжя, Паволоч, рік 1663. Це не співак і не василіянин, а старшина доби Руїни.

Священик, педагог і видавець за океаном

Іван Дамаскин Попович народився 28 грудня 1889 року в Збаражі як Данило, син Теодора Поповича й Катерини Кандирал. Середню освіту здобув у тернопільській українській гімназії в одному класі з Йосифом Сліпим, далі вчився у Львівській духовній семінарії.

• 10 липня 1919 року він одружився в Тернополі з Ольгою Чорниш, 28 грудня того ж року прийняв свячення з рук митрополита Андрея Шептицького. Дружина померла 23 грудня 1922 року. У червні 1923-го священник виїхав до Канади на запрошення єпископа Никити Будки й кілька років обслуговував десятки колоній у Манітобі та Саскачевані.
• 1 березня 1929 року вступив до Василіянського Чину в Мондері, 28 серпня отримав монаше ім’я Іван Дамаскин. Перші обіти склав 14 жовтня 1930 року, вічні — 15 жовтня 1933-го. Викладав церковнослов’янську й грецьку мови, математику, астрономію та церковний спів.
• У 1934 році започаткував василіянську «Бібліотеку добрих книжок», а 2 червня 1936-го в Мондері запрацювала друкарня Чину, директором якої він був багато років. 1949 року друкарню перенесли до Торонто.
• Серед його праць — граматика церковнослов’янської мови в українській редакції (Мондер, 1958) і малий церковнослов’янсько-українсько-англійський словник (Рим, 1962, разом з о. Корнилієм Пасічним). Помер 12 січня 1969 року в лікарні святого Йосифа в Едмонтоні, похований на цвинтарі святих Петра і Павла в Мондері.

У церковних і діаспорних текстах його частіше називають Дамаскином Поповичем, ЧСВВ. Якщо поруч стоять Збараж, Мондер, василіяни або «Бібліотека добрих книжок» — ідеться саме про нього.

Естрадний артист, улюблений мільйонами

Іван Дмитрович Попович народився 22 квітня 1949 року в селі Осій на Закарпатті. Частина популярних матеріалів ставить дату 24 квітня; енциклопедичні довідки й офіційні біографічні зведення сходяться на 22-му. У 1967 році закінчив Хустське культурно-просвітнє училище як диригент хору, згодом навчався в Дрогобицькому педінституті й у Львівській консерваторії.

• У 1973 році, ще студентом, став лауреатом X Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Берліні. Співав в ансамблі «Арніка», 1976-го разом із Віктором Морозовим створив ВІА «Ровесник», пізніше — ВІА «Закарпаття».
• У 1982–1987 роках працював у Київському державному мюзик-холі, з 1987-го — соліст Театру естради. Тоді в ефірі закріпилися «Карпатське весілля», «Василина», «Розлук не буде», «Мене радує світ».
• 1990 року отримав звання народного артиста Української РСР, 1999-го — орден «За заслуги» III ступеня. З 2005 року був художнім керівником Державної театрально-видовищної агенції, викладав.
• Гастролював у Канаді, США, Бразилії, Індії, Італії, Греції. На 2026 рік артист живий і періодично з’являється на сцені; плутати його з полковником XVII століття чи з василіянином немає підстав.

Саме цього Івана Поповича найчастіше шукають за піснею, а не за прізвищем. Якщо в тексті є Осій, «Василина» або звання народного артиста 1990 року — це естрада, не козаччина й не церква.

Як розрізнити їх у текстах

Найпростіший спосіб — звірити століття, географію й рід занять. Три біографії не перетинаються ні за часом життя, ні за місцем основної праці.

Особа Роки Головне місце Сфера Іван Попович-Ходорківський ?–1663 Паволоч, Корсунь козацьке полковництво Іван Дамаскин Попович 1889–1969 Збараж, Мондер, Едмонтон церква, освіта, видавництво Іван Дмитрович Попович нар. 1949 Осій, Львів, Київ естрада, композиція

Джерело: Encyclopedia of Ukraine, том 4 (1993); Енциклопедія історії України, стаття про Паволоцьке повстання 1663 року; біографічні довідки про о. Дамаскина Поповича, ЧСВВ, і про Івана Дмитровича Поповича станом на 2026 рік.

На практиці плутанина виглядає так. Людина чує «Василину» на весіллі, вбиває в пошук «Іван Попович» і першим бачить сторінку про страту 1663 року. Далі читає про василіянську друкарню в Альберті й уже не розуміє, чи співак був ченцем. Рішення просте: відкрити рік і населений пункт. Якщо є 1663 і Паволоч — полковник. Якщо 1889 і Мондер — священник. Якщо 1949 і Осій — артист. Результат займає менше хвилини й знімає більшість помилок у шкільних рефератах і дописах.

Енциклопедія історії України описує паволоцький виступ 1663 року як короткий, жорстко придушений рух полку проти політики Тетері, з ініціативи колишнього полковника Поповича й орієнтацією на Сомка. Ця рамка корисна, коли в популярному тексті полковника роблять «головним героєм цілої Руїни»: за документованими фактами його роль обмежена одним полком і кількома тижнями.

Що робити далі

Якщо вам трапилося ім’я в шкільному чи краєзнавчому тексті про XVII століття, перевірте наявність Паволочі, Тетері й дати 1663. На це вистачить одного абзацу енциклопедії й п’яти-десяти хвилин.

Якщо йдеться про церкву чи українську Канаду, шукайте монаше ім’я Дамаскин, абревіатуру ЧСВВ і Мондер. Граматика 1958 року й словник 1962-го — надійні «підписи» саме цього автора.

Якщо вам потрібна пісня чи концертна біографія, орієнтуйтеся на 22 квітня 1949 року, село Осій і хіти кінця 1980-х. На 2026 рік артист залишається живою особою, тож свіжі інтерв’ю варто відрізняти від історичних нарисів про двох інших носіїв імені.

Коли сумнів лишається, не зводьте трьох людей в одну фразу. Достатньо додати по батькові, монаше ім’я або рік смерті — і речення знову стає зрозумілим.

Share Post Share