Как в громадах рядом с фронтом восстанавливают не только инфраструктуру, но и людей
У прифронтових громадах Сумщини та Харківщини війна давно стала не лише питанням безпеки. Вона поступово змінює повсякденне життя людей — виснажує психологічно, руйнує відчуття стабільності, ізолює родини і залишає тисячі людей без доступу до базових соціальних, психологічних та реабілітаційних послуг.
Саме з цим працює проєкт «Від вразливості до сили: Комплексна ініціатива захисту», який реалізує БО «100% Життя» у партнерстві з ГО «Українська Посмішка» та ГО «Агенція сталого розвитку міста» за підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF). Його головна особливість — комплексний підхід. Тут не працюють із проблемами окремо, а вибудовують систему підтримки, у якій різні напрями підсилюють один одного: від мобільних соціально-психологічних бригад до реабілітації дітей із порушенням слуху й зору та психологічного супроводу родин.
За рік роботи проєкту тисячі людей у прифронтових громадах отримали підтримку. Лише мобільні бригади надали психосоціальну допомогу понад 2600 людям, ще понад 2700 людей отримали консультації та інформацію про доступну допомогу, права й можливості підтримки. Для 180 людей фахівці забезпечили тривалу індивідуальну підтримку у складних життєвих обставинах. Також понад 500 людей із найбільш вразливих категорій населення отримали грошову допомогу. Для багатьох мешканців прифронтових громад це став перший досвід звернення по психологічну допомогу.
Один із ключових напрямів, як згадувалося, — робота мобільних соціально-психологічних бригад, які виїжджають у громади, де доступ до допомоги часто просто відсутній.
«Емоційний стан неможливо евакуювати», — кажуть фахівці мобільних бригад.
Саме такою була історія Олексія із Сумщини. Після важкої аварії він опинився у кріслі колісному. Потім помер батько, який був для нього головною опорою. А з початком великої війни чоловік майже повністю закрився у собі.
Він жив у прифронтовому селі, де під час тривог люди ховалися у погребах, але самостійно спуститися туди він не міг. Панічні атаки, ізоляція і втрата сенсу життя поступово стали для нього звичним станом.
Усе змінилося після знайомства з психологинею мобільної бригади Аліною. Вона не намагалася «врятувати» його красивими словами, просто говорила, слухала і допомагала повернути відчуття контролю над власним життям. Згодом Олексій почав онлайн-навчання, став більше спілкуватися з людьми і сьогодні сам радить іншим звертатися по допомогу.
«Я знову відчуваю життя», — говорить він.
Окремий напрям проєкту — робота з людьми, які часто залишаються поза системою соціальної підтримки: людьми із залежностями, без стабільного доходу чи стабільного доступу до послуг. Перший контакт із ними часто є найскладнішим: люди не довіряють і не готові одразу відкриватися. Тому допомога будується поступово: через кілька зустрічей, формування довіри і подальший супровід.
Не менш важливою частиною проєкту, яку реалізовували у співпраці з фахівцями НДСЛ «ОХМАТДИТ», стала психологічна підтримка дітей, які живуть у постійному стресі через війну. У громадах проводили оцінку психоемоційного стану дітей, щоб якомога раніше виявити ознаки сильного стресу, тривожності та емоційного виснаження. До цієї роботи були залучені спеціально підготовлені фахівці — психологи, соціальні працівники, педагоги та спеціалісти, які працюють з дітьми. Загалом оцінку психоемоційного стану пройшли 15 тисяч дітей віком від 7 до 12 років. Це дозволило вчасно визначити дітей, які найбільше потребували подальшої психологічної підтримки та супроводу. Для фахівців було важливо не просто провести оцінку психоемоційного стану дітей, а якомога раніше помітити ознаки сильного стресу, тривожності, емоційного виснаження або інших наслідків життя у війні. Після проходження оцінки кожна родина отримувала рекомендації щодо підтримки емоційного стану дитини та підвищення психологічного добробуту. А діти з високим рівнем дистресу (виснажливої форми негативного стресу, яка виникає, коли людина втрачає здатність адаптуватися до тривалих або надмірних навантажень) отримують психологічний супровід і терапевтичну підтримку від спеціалістів «ОХМАТДИТу».
За словами психологині Олени Анопрієнко, війна руйнує у дітей базове відчуття безпеки. Одна з її пацієнток — 12-річна дівчинка, чий будинок зруйнував російський дрон. Під час повітряної тривоги вона встигла перейти до ванної кімнати, що фактично врятувало їй життя. Інша дитина ще до війни мала проблеми зі здоров’ям — опік лівої ноги, з нею довго працювали реабілітологи, щоб вона могла самостійно пересуватись. Під час війни вона стала свідком вибуху. Фізично не постраждала, але страх був настільки сильним, що вона перестала ходити, боялася ступати на ногу, відмовлялася йти до школи. Після більш ніж 10 сесій дитина знову почала ходити.
Психологи працюють не лише з дітьми, а й з батьками. Попереднє опитування у межах програми «Позитивне батьківство», що є частиною психологічної підтримки родин у кризових станах, показало, що близько 70% батьків живуть у стані постійної тривоги через війну і неможливість гарантувати безпеку своїм дітям. Це впливає на атмосферу всередині родин, поведінку дітей та їхню здатність адаптуватися до життя в умовах постійного стресу. Саме тому проєкт допомагає батькам не лише отримати консультації, а й навчитися підтримувати дитину у щоденному житті.
Ще один напрям — підтримка дітей із порушеннями слуху та зору. Але і тут йдеться не про разову передачу техніки, а про повний цикл підтримки: від діагностики та індивідуальної програми реабілітації до тривалого супроводу фахівців.
25 дітей із порушеннями зору отримали планшети iPad зі спеціальною системою для тренування та лікування зору Okolovision, а також окуляри, підібрані саме під їхні потреби. Ще 25 дітей із порушеннями слуху забезпечили сучасними слуховими апаратами Oticon, які налаштовуються індивідуально для кожної дитини. Для навчання і реабілітації їм також передали планшети та спеціальні навушники. Після діагностики для кожної дитини формують окрему програму реабілітації, а далі її супроводжують фахівці — від перших занять до довгострокового спостереження за результатами.
Для багатьох сімей у прифронтових громадах це не просто питання комфорту, а питання можливості дитини повноцінно взаємодіяти зі світом. В умовах близькості до фронту здатність вчасно почути сигнал повітряної тривоги, звуки небезпеки чи побачити, що відбувається навколо, може бути критично важливою для безпеки та життя дитини.
Проєкт «Від вразливості до сили: Комплексна ініціатива захисту» триватиме до кінця травня 2026 року. І хоча в нього є конкретні цифри та показники, найважливіше в цій роботі — речі, які складно порахувати. Це моменти, коли люди після тривалого стресу поступово повертаються до нормального життя: знову починають планувати майбутнє, менше боятися за дітей, виходити з ізоляції і відчувати, що поруч є підтримка.
