КАС ВС пояснив, чи може командир поліції вести журнал індивідуально-виховної роботи з підлеглими
Проведення профілактичної виховної роботи, а також контроль за станом та дотриманням службової дисципліни встановлені Дисциплінарним статутом Національної поліції України віднесені до прямих обов’язків командира, а запровадження командиром журналу обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками управління, які перебувають у безпосередньому підпорядкуванні, у якому фіксується проведена виховна робота, що дозволяє контролювати стан її здійснення, не суперечить нормам Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20 травня 2016 року № 414, як спеціального нормативно-правового акта, який встановлює загальні вимоги до документування інформації та організації роботи з документами в усіх органах поліції. Водночас дані, які вносяться до журналу обліку індивідуально-виховних робіт, можуть оброблятися виключно в межах, необхідних для досягнення поставленої мети, яка повинна бути визначена до початку їх збору (у цьому випадку – проведення профілактичної виховної роботи і контроль за станом та дотриманням службової дисципліни поліцейським), що відповідає положенням Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних». Такий висновок зроби Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
КАС ВС розглянув касаційну скаргу особи, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 380/549/21 за позовом особи до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції у якому просив визнати протиправним використання журналу обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками взводу та зобов’язати уповноважених осіб видалити (знищити) аркуш з персональними даними позивача з журналу обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками взводу. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обробка командиром батальйону його персональних даних без згоди позивача (шляхом заведення в журналі обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками взводу сторінки, що містить його фотографію, П.І.Б., дані про місце проживання, сімейний стан, освіту тощо) є протиправною та такою, що порушує немайнові права, «відібравши в нього немайнову власність». Уважав, що командир не має повноважень заводити вказаний журнал, а описана обробка персональних даних є невиправданим втручанням в його приватне життя, гарантоване статтею 8 Європейської конвенції з прав людини та статтею 32 Конституції України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що що для обробки персональних даних на підставі закону згода суб’єкта персональних даних не потрібна, тому її наявність чи відсутність у контексті обставин цієї справи не має жодного значення. При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що перебування особи на публічній службі покладає на неї додаткові обов’язки, пов’язані з її статусом, тому позиція позивача про необхідність отримання командиром його згоди на фіксацію проведеної з ним, як поліцейським виховної роботи, є помилковою.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд зазначив, що проведення профілактичної виховної роботи, а також контроль за станом та дотриманням службової дисципліни встановленим Дисциплінарним статутом Національної поліції України віднесені до прямих обов’язків командира, а запровадження командиром журналу обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками управління, які перебувають у безпосередньому підпорядкуванні, у якому фіксується проведена виховна робота, що дозволяє контролювати стан її здійснення, не суперечить нормам Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20 травня 2016 року № 414, як спеціального нормативно-правового акта, який встановлює загальні вимоги до документування інформації та організації роботи з документами в усіх органах поліції.
Водночас, дані, які вносяться до журналу обліку індивідуально-виховних робіт, можуть оброблятися виключно в межах, необхідних для досягнення поставленої мети, яка повинна бути визначена до початку їх збору (у цьому випадку – проведення профілактичної виховної роботи і контроль за станом та дотриманням службової дисципліни поліцейським), що відповідає положенням Закону України 01 червня 2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних» (далі – Закон № 2297-VІ).
Зі змісту оскаржуваного журналу вбачається, що стосовно позивача зазначено відомості про: посаду, місце народження, сімейний стан, освіту, місце реєстрації та фактичного проживання, останнього місця роботи, водійське посвідчення, наявність власної зброї, а також фотокартку особи. При цьому позивач стверджував, що ним не надавалася попередньо згода на обробку цих персональних даних, а тому зазначена інформація є конфіденційною, що, зокрема, свідчить про незаконність створення і ведення журналу обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками взводу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваний журнал був розпочатий та зареєстрований в журналі обліку журналів управління 22 жовтня 2019 року. Водночас у матеріалах справи міститься згода на збір та обробку персональних даних, за підписом позивача від 25 травня 2017 року, відповідно до якої останній надав згоду Департаменту патрульної поліції на обробку автоматизованим або іншим способом його персональних даних. Більш того, у цій згоді позивач погодився та ознайомився, які саме відомості розуміються під персональними даними, а також з правами суб’єкта персональних даних, визначених статтею 8 Закону № 2297-VI.
Таким чином, позивач добровільно надав відповідачу свою письмову згоду на збір та обробку персональних даних. Інформація, яка міститься в оскаржуваному журналі, є лише способом реалізації повноважень керівника батальйону щодо організації службової діяльності його підлеглим особовим складом, а метою такого журналу є контроль за службовою діяльністю цих осіб шляхом проведення індивідуально-виховних робіт, що відповідає нормам Дисциплінарного статуту та Інструкції № 414. При цьому відомості, які зазначені в журналі щодо позивача, не є надмірними у контексті цілей їх збирання та зберігання, оскільки лише дозволяють ідентифікувати особу, займану нею посаду, а також містять інформацію про діяльність, що пов’язана з безпосереднім виконанням функцій поліцейського.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду у справі № 380/549/21 можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
