Католицький світ в очікуванні першої енцикліки Папи Лева: говорять про символічну дату

Ця дата вказує на пряме наступництво нового Папи з традицією соціальних енциклік, які допомогли визначити роль Церкви у сучасному світі, — з покликанням на видання Aleteia повідомляє CREDO.

Традицію започаткував Папа Лев XIII, який 135 років тому, 15 травня 1891 року, видав енцикліку "Rerum Novarum". Цей документ став першою систематичною відповіддю Церкви на потрясіння промислової революції, яка торкалася питань прав робітників, приватної власності і моральної відповідальності як працівників, так і роботодавців. Саме з нього постало те, що сьогодні відоме як сучасне католицьке соціальне вчення (або соціальна доктрина Церкви).

Декілька соціальних енциклік, випущених протягом десятиліть після 1891 року, були оприлюднені саме у річницю виходу енцикліки Лева XIII.

Рівно через сорок років після "Rerum Novarum", 15 травня 1931 року, Папа Пій XI видав енцикліку "Quadragesimo Anno". Частково під впливом єзуїтського мислителя Освальда фон Нелл-Бройнінга, енцикліка сформулювала принцип субсидіарності і роз’яснила церковну критику соціалізму, зокрема через його недостатню увагу до людської особистості і приватної власності.

Три десятиліття по тому, у 1961 році, Папа Йоан XXIII видав "Mater et Magistra", виступаючи за активнішу участь робітників в економічному житті. Той самий Папа додав до списку соціальних ще одну енцикліку, але вже з іншою датою: 11 квітня 1963 року він випустив "Pacem in Terris". Святий Павло VI продовжив цей ряд документом "Populorum Progressio", що побачив світ 26 березня 1967 року.

Папа Іван Павло II повернув традицію, започатковану Левом XIII, видавши енцикліку "Laborem Exercens". Документ вийшов 14 вересня 1981 року, хоча планувався для публікації 15 травня того, але був відкладений через замах на його життя 13 травня 1981 року.

З нагоди 100-річчя "Rerum Novarum" — 1 травня 1991 року — Папа Іван Павло ІІ видав енцикліку "Centesimus Annus", що давала оцінку краху комунізму і пропонувала виважене підтвердження ринкової економіки як генератора процвітання, наполягаючи водночас на етичних межах.

Таким чином Лев XIV може продовжити традицію. Він із самого початку дав зрозуміти, що його понтифікат натхнений Папою Левом XIII, і що він зосередиться на розгляді великих змін, які приходять у наш світ, зокрема через штучний інтелект, чим і обумовлено вибір такої дати.

Повідомлення джерел і власні коментарі понтифіка свідчать, що енцикліка Лева XIV, яка має робочу назву "Magnifica humanitas" («Велична людяність»), порушить питання, які сьогодні є не менш значущими. Штучний інтелект, зокрема, викликає нагальні занепокоєння щодо людської суб’єктності, праці і відповідальності. Крихкість міжнародного права й тривалі конфлікти додають ще більшої актуальності.

Що вирізняє цей момент, так це не лише тематика, а й свідоме звернення до історії. Якщо енцикліка справді вийде 15 травня, Лев XIV подасть сигнал, що соціальне вчення Церкви не статичне. Воно розвивається у відповідь на нові реалії, зберігаючи при цьому вірність незмінним принципам: гідності кожної людини, пріоритету спільного блага і моральних меж влади.

Якщо очікування підтвердяться, ця перша енцикліка розмістить Лева XIV у межах живої традиції — тієї, яка продовжує звертатися до найскладніших викликів кожної епохи.