Кол-центри під кримінальною статтею: яку норму ККУ вводить закон за шахрайство з банківською карткою
Як вже писала «Судово-юридична газета», Верховна Рада ухвалила закон, який запроваджує нові склади кримінальних правопорушень, пов’язаних з електронно-комунікаційним шахрайством та діяльністю шахрайських кол-центрів. Закон № 4986-IX доповнює Кримінальний кодекс України, зокрема новими статтями 190-1, 255-4 та 255-5.
На цьому тлі змінюється і підхід до оцінки шахрайських схем, які здійснюються через телефонний зв’язок, месенджери, інші електронні комунікації та з використанням банківських і персональних даних.
Водночас базове шахрайство, передбачене статтею 190 КК України, продовжує існувати окремо, а питання про те, коли за заволодіння майном настає адміністративна або кримінальна відповідальність, потребує розмежування за кількома критеріями.
Що вважається шахрайством
За статтею 190 КК України шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Отже, визначальною ознакою цього кримінального правопорушення є не лише факт незаконного отримання майна, а й спосіб, за допомогою якого особа його отримала.
Обман полягає у повідомленні неправдивих відомостей, приховуванні певних обставин або іншому навмисному введенні потерпілого в оману. Зловживання довірою передбачає використання довірчих відносин для заволодіння майном або правом на майно.
Для кримінально-правової оцінки також має значення умисел особи. Якщо йдеться, наприклад, про невиконання договірного зобов’язання, сам цей факт не означає автоматичного вчинення шахрайства. Необхідно встановити, чи був умисел на заволодіння майном шляхом обману або зловживання довірою вже на момент його отримання.
Що змінилося щодо електронно-комунікаційного шахрайства
Новий Закон № 4986-IX вводить окрему кримінально-правову норму про електронно-комунікаційне шахрайство — статтю 190-1 КК України.
Йдеться про протиправне збирання, зберігання, обробку та використання персональних даних, інформації, що містить банківську таємницю, індивідуальної облікової інформації, реквізитів платіжного інструменту, платіжної картки, коду авторизації та іншої відповідної інформації з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою із використанням електронної комунікації та/або технічних засобів електронних комунікацій.
Таким чином, законодавець окремо врегулював поведінку, характерну для сучасних електронних шахрайських схем, коли для заволодіння коштами використовуються не лише безпосередній обман потерпілого, а й отримання та використання його персональних або банківських даних.
Важливо, що стаття 190-1 не просто дублює статтю 190 КК. Вона встановлює окремий склад кримінального правопорушення, пов’язаний із конкретним предметом та способом використання інформації і засобів електронної комунікації.
Тому після набрання чинності законом необхідно буде розмежовувати звичайне шахрайство за статтею 190 та електронно-комунікаційне шахрайство за новою статтею 190-1.
Що передбачено за діяльність шахрайських кол-центрів
Окремим напрямом змін є відповідальність не лише безпосередньо за заволодіння коштами потерпілих, а й за створення та функціонування організованих шахрайських структур.
Кримінальний кодекс доповнюється статтею 255-4, яка встановлює відповідальність за створення, керівництво електронно-комунікаційною шахрайською організованою групою або участь у ній.
Закон визначає таку групу як стійке об’єднання трьох або більше осіб, попередньо зорганізованих для систематичного заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою з використанням засобів електронних комунікацій.
Окремо криміналізується умисне залучення інших осіб до участі в такій організації. Відповідна норма міститься у статті 255-5 КК України.
Тобто нове регулювання стосується не тільки оператора, який безпосередньо телефонує потерпілому та виманює гроші. Кримінально-правова оцінка тепер може охоплювати організаторів, керівників, учасників та осіб, які умисно залучають інших до таких структур.
Чим нові норми відрізняються від статті 190 КК
Стаття 190 КК зосереджена на самому заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Нова стаття 190-1 стосується спеціального різновиду шахрайської поведінки — електронно-комунікаційного шахрайства, пов’язаного з відповідними персональними, банківськими та платіжними даними та використанням електронної комунікації.
Статті 255-4 та 255-5 мають інший предмет регулювання: вони спрямовані на діяльність самих організованих шахрайських структур, їх створення, керівництво, участь та умисне залучення осіб.
Тому поняття «шахрайський кол-центр» після цих змін не слід ототожнювати лише з одним способом вчинення шахрайства за статтею 190. Юридична кваліфікація залежатиме від конкретних дій кожного учасника та наявності передбачених відповідною нормою ознак.
Чи залишається адміністративна відповідальність за дрібне шахрайство
Важливо, що нові кримінальні норми не скасовують статтю 51 КУпАП.
Вона й надалі передбачає відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом шахрайства, якщо наявні встановлені нею умови.
Стаття 51 КУпАП розмежовує відповідальність залежно від вартості викраденого майна: до 0,5 НМДГ та від 0,5 до 2 НМДГ. Окремо передбачено відповідальність за повторне вчинення такого правопорушення та за його вчинення особою, яка три і більше разів протягом року вже піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення.
Саме тому невелике за вартістю заволодіння майном не можна автоматично кваліфікувати за статтею 190 КК лише через те, що особа діяла шляхом обману.
Водночас і сама невелика сума не означає автоматичної відсутності кримінального правопорушення. Потрібно враховувати спосіб вчинення, повторність, кваліфікуючі ознаки та інші обставини, передбачені КК і КУпАП.
Які санкції передбачає стаття 190 КК
Базова частина статті 190 КК передбачає відповідальність за шахрайство шляхом обману або зловживання довірою.
Частина друга встановлює відповідальність, зокрема, за повторність, попередню змову групи осіб або заподіяння значної шкоди потерпілому.
Частина третя передбачає окремий кваліфікований склад, пов’язаний, зокрема, із вчиненням шахрайства в умовах воєнного або надзвичайного стану за наявності передбаченої законом значної шкоди.
Частина четверта стосується шахрайства у великих розмірах, а також передбаченого законом способу вчинення із використанням електронно-обчислювальної техніки.
Частина п’ята передбачає відповідальність за шахрайство в особливо великих розмірах або вчинене організованою групою.
При цьому після ухвалення Закону № 4986-IX особливо важливо не змішувати кваліфікуючу ознаку частини четвертої статті 190 щодо використання електронно-обчислювальної техніки з новим самостійним складом електронно-комунікаційного шахрайства за статтею 190-1. Це різні кримінально-правові конструкції.
Як визначається значна шкода, великий та особливо великий розмір
Для статей 185–191 КК застосовуються правила примітки до статті 185 КК України.
Значна шкода визначається з урахуванням матеріального становища потерпілого та має відповідати встановленому законом вартісному діапазону. Великий та особливо великий розмір визначаються за встановленими КК кількісними критеріями.
У 2026 році для кваліфікації за ст. 51 КУпАП один НМДГ становить 1664 грн — застосовується розмір податкової соціальної пільги. Тому ч. 1 ст. 51 охоплює викрадення майна до 832 грн включно, а ч. 2 — понад 832 до 3328 грн включно. Водночас 17 грн застосовуються для розрахунку штрафів, визначених у НМДГ, а не для встановлення меж кваліфікації правопорушення.
Що це означає для шахрайських схем в інтернеті
Після появи нових норм питання інтернет-шахрайства не зводиться до того, яку саме суму потерпілий втратив.
Для правової кваліфікації необхідно встановити, що саме робила особа: безпосередньо вводила потерпілого в оману, отримувала або використовувала його банківські чи персональні дані, забезпечувала функціонування шахрайської структури, керувала нею, брала в ній участь або залучала інших осіб.
Саме тому одна й та сама шахрайська схема може передбачати різну кримінально-правову оцінку дій її учасників залежно від їхньої ролі.
Отже, зміни істотно розширюють кримінально-правове регулювання саме організованого та електронно-комунікаційного шахрайства. Закон № 4986-IX вводить нові склади, пов’язані з електронно-комунікаційним шахрайством, створенням і діяльністю відповідних організованих груп та залученням до них.
Водночас стаття 190 КК України продовжує застосовуватися до загального складу шахрайства, а стаття 51 КУпАП — до дрібного викрадення чужого майна шляхом, зокрема, шахрайства.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
