Колегам — дистанційка, йому — «заморожений» трудовий договір: як працівник відсудив майже 130 тисяч грн у роботодавця

У Харкові працівнику Держмолодьжитла призупинили трудовий договір через війну, тоді як його колег перевели на дистанційну роботу. Згодом чоловіка, який пропрацював в установі понад 15 років, звільнили через скорочення штату, не запропонувавши жодної вакантної посади. Працівник звернувся до суду, однак спочатку програв справу. Апеляційний суд став на його бік: визнав незаконними і призупинення трудового договору, і звільнення, постановив поновити чоловіка на роботі та стягнути на його користь майже 130 тисяч гривень.

Відповідне рішення у справі № 646/1328/23 ухвалив Харківський апеляційний суд.

Як працівник залишився без роботи

Чоловік із листопада 2007 року працював економістом консультаційно-кредитного відділу Харківського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (Держмолодьжитло).

Після початку повномасштабного вторгнення керівництво установи 28 лютого 2022 року оголосило простій. Уже 30 березня було видано наказ, яким із 1 квітня призупинено дію трудового договору з економістом до завершення воєнного стану.

Підставою назвали військову агресію проти України, яка, за твердженням роботодавця, унеможливлювала надання працівникові роботи та її виконання.

Однак наступного дня, 31 березня, керівництво видало інший наказ — для решти працівників установи з 1 квітня запровадили дистанційну роботу.

Економіст стверджував, що також міг працювати віддалено. За його словами, приміщення установи не постраждали від обстрілів, а дистанційний режим роботи запроваджували ще під час карантину. Крім того, у березні 2022 року він звертався до керівництва із заявою про переведення на дистанційну роботу.

Проте його трудовий договір залишився призупиненим.

Восени 2022 року розпочалася реорганізація регіональних управлінь Держмолодьжитла шляхом приєднання до центральної установи. У зв’язку з цим передбачалося скорочення посад і створення нових регіональних відділень.

31 січня 2023 року чоловіка звільнили з посади економіста на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України — у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

За твердженням чоловіка, роботодавець не врахував його понад 15-річний стаж, освіту та кваліфікацію і не запропонував іншої роботи.

Чого вимагав чоловік у суді

У квітні 2023 року колишній працівник звернувся з позовом до Держмолодьжитла, яке стало правонаступником Харківського регіонального управління.

Він просив визнати незаконними наказ про призупинення трудового договору та подальше звільнення, поновити його на посаді економіста, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість із зарплати й компенсацію за невикористану відпустку.

Крім того, чоловік вимагав 75 тисяч гривень моральної шкоди та зобов’язати відповідача перерахувати страхові внески до Пенсійного фонду України.

Загальний розмір заявлених грошових вимог становив 225 871,49 грн.

Основ’янський районний суд Харкова повністю відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку, що чоловік не довів порушення своїх прав.

Не погодившись із таким рішенням, працівник подав апеляційну скаргу.

Чому суд визнав призупинення трудового договору незаконним

Харківський апеляційний суд насамперед перевірив, чи мав роботодавець законні підстави призупиняти трудовий договір.

Суд звернув увагу на статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка дозволяє призупиняти дію трудового договору у зв’язку з військовою агресією проти України.

Однак така можливість не є безумовною.

Суд наголосив, що для законного призупинення трудового договору мають одночасно існувати дві обставини:

• роботодавець через військову агресію об’єктивно не може надати працівникові роботу;
• працівник через ті самі обставини не може виконувати свої трудові обов’язки.

Самого факту запровадження воєнного стану недостатньо, щоб залишити працівника без можливості працювати.

Зокрема, необхідно встановити, чи справді неможливо забезпечити роботу, у тому числі дистанційно, або запропонувати інший варіант виконання трудових обов’язків.

У цій справі апеляційний суд встановив, що Харківське регіональне управління Держмолодьжитла після початку повномасштабного вторгнення не припинило своєї діяльності.

До того ж трудовий договір призупинили вибірково — лише з позивачем. Водночас інші працівники установи з тієї самої дати продовжили працювати дистанційно.

Роботодавець не довів, що економіст не міг виконувати свої обов’язки. Також у матеріалах справи не було доказів того, що чоловікові пропонували іншу роботу або інший порядок виконання трудових функцій.

Апеляційний суд дійшов висновку, що абсолютної неможливості надання та виконання роботи, яка є необхідною умовою призупинення трудового договору, доведено не було.

Відтак наказ від 30 березня 2022 року про призупинення дії трудового договору визнали незаконним та недійсним.

Чому звільнення через скорочення штату також було незаконним

Окремо суд перевірив процедуру звільнення чоловіка.

З матеріалів справи випливало, що 30 листопада 2022 року роботодавець повідомив економіста про скорочення його посади з 31 січня 2023 року.

Повідомлення надіслали електронною поштою. Чоловік заперечував належність такого способу повідомлення, однак суд встановив, що раніше він сам зазначав відповідну електронну адресу у своїх заявах і просив надсилати на неї копії наказів.

Тож суд визнав, що працівника попередили про заплановане звільнення.

Проте під час перевірки інших обставин було встановлено істотне порушення.

На момент звільнення в установі були вакантні посади, зокрема менеджера у сфері надання кредитів. Попри це, роботодавець не запропонував економісту жодної вакансії. Причому сам відповідач цього не заперечував.

Апеляційний суд нагадав, що відповідно до статей 40 та 49-2 КЗпП України звільнення через скорочення допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Роботодавець зобов’язаний пропонувати працівникові всі наявні вакансії, які той може обіймати з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду.

Причому цей обов’язок діє не лише в день попередження про скорочення. Роботодавець повинен пропонувати відповідні вакантні посади протягом усього періоду до звільнення, включно з тими, які з’явилися після попередження та існували на день звільнення.

Водночас суд підкреслив: рішення про доцільність скорочення штату належить до повноважень роботодавця. Суд не вирішує, скільки працівників потрібно установі, але перевіряє, чи були законні підстави для звільнення та чи дотримано встановленої процедури.

Оскільки Держмолодьжитло не запропонувало чоловікові наявних вакансій, апеляційний суд дійшов висновку, що роботодавець не виконав свого обов’язку щодо можливого працевлаштування працівника.

Це стало підставою для визнання звільнення незаконним і поновлення чоловіка на попередній посаді.

Чому суд присудив понад 124 тисячі гривень середнього заробітку

Розглядаючи вимоги про грошові виплати, апеляційний суд розмежував наслідки законного та незаконного призупинення трудового договору.

Суд послався, зокрема, на правову позицію Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 5 травня 2025 року у справі № 758/4178/22.

Відповідно до цього висновку, якщо призупинення трудового договору є обґрунтованим, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат покладається на державу, яка здійснює збройну агресію проти України.

Якщо ж саме незаконні дії роботодавця позбавили працівника можливості працювати, обов’язок компенсувати середній заробіток за час вимушеного прогулу покладається на роботодавця.

У цій справі апеляційний суд встановив незаконність і призупинення трудового договору, і звільнення працівника.

Для розрахунку середнього заробітку застосували Порядок обчислення середньої заробітної плати № 100.

Місячний посадовий оклад економіста становив 10 740 грн. Оскільки в попередні місяці чоловік не працював через призупинення трудового договору, суд обчислив середній заробіток виходячи з посадового окладу.

Середньоденний заробіток визначили на рівні 477,33 грн.

За період із 1 квітня 2022 року до 31 березня 2023 року, який охоплював 261 робочий день, суд присудив 124 583,13 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суму визначили без утримання податків та інших обов’язкових платежів.

Що суд вирішив щодо моральної шкоди та інших вимог

Чоловік також вимагав 75 тисяч гривень відшкодування моральної шкоди. Він пояснював, що через дії роботодавця втратив можливість отримувати заробіток, був змушений обмежувати свої потреби та витрачати час і зусилля на захист трудових прав.

Апеляційний суд встановив порушення трудового законодавства та врахував характер страждань позивача, вимушені зміни в його житті й зусилля, витрачені на судовий захист.

Водночас суд визначив компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Інші вимоги чоловіка залишили без задоволення.

Зокрема, суд відмовив у стягненні заборгованості із заробітної плати за період із 10 до 31 березня 2022 року.

У матеріалах справи було розпорядження про продовження щорічної відпустки чоловіка на 22 календарні дні через тимчасову непрацездатність. При цьому доказів фактичного виконання ним трудових обов’язків у зазначений період суду не надали.

Також суд не встановив підстав для виплати компенсації за невикористані відпустки, оскільки надані роботодавцем накази підтверджували використання відповідних днів відпустки.

Окремі вимоги щодо перерахування обов’язкових платежів суд також не задовольнив.

Що остаточно постановив апеляційний суд

Харківський апеляційний суд скасував рішення Основ’янського районного суду Харкова та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову.

Суд постановив:

• Визнати незаконним та недійсним наказ від 30 березня 2022 року про призупинення дії трудового договору з 1 квітня 2022 року.
• Визнати незаконним звільнення економіста з 31 січня 2023 року у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
• Поновити працівника на раніше займаній посаді з 31 січня 2023 року.
• Стягнути з Держмолодьжитла 124 583,13 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
• Стягнути 5 000 грн відшкодування моральної шкоди.

Загалом на користь працівника присудили 129 583,13 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишили без задоволення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.