Існує один показовий парадокс, який дуже точно описує нинішній стан української мобілізаційної системи.

Він полягає у розподілі функцій між ТЦК та Національною поліцією.

За законом усе виглядає логічно.

ТЦК та СП мають:

• вести військовий облік

• формувати бази військовозобов’язаних

• вручати повістки

• викликати громадян для уточнення даних

• проводити ВЛК

• приймати рішення про придатність

• оформлювати документи на мобілізацію

• направляти до військових частин

Національна поліція має:

• перевіряти документи

• встановлювати особу

• здійснювати адміністративне затримання

• виконувати примусовий привід

• доставляти громадян до ТЦК

• забезпечувати виконання рішень ТЦК і суду

• реагувати на ухилення від служби

Тобто, якщо спростити: ТЦК приймають рішення, поліція забезпечує примус.

А тепер реальність.

Через небажання «марати честь мундира» обов’язки других фактично виконують перші.

Ті, хто не є правоохоронним органом, змушені діяти як правоохоронний.

Ті, хто має монополію на примус, уникають її реалізації.

І тут проблема вже не в ТЦК.

І навіть не в поліції.

Це проблема політичного цинізму та інституційної інверсії.

Ніхто не хоче допустити падіння і так не надто високого рейтингу поліції.

А от рейтинг Збройних Сил України можна мішати з лайном.

Політично вигідніше зберегти імідж поліції, пожертвувавши іміджем армії, переклавши на військову структуру токсичну функцію примусу до мобілізації.

Але тут починається найнебезпечніше.

Армія - це не просто структура насильства.

Армія - це носій честі, жертви і функції захисту нації.

Коли армію змушують ловити своїх, діяти як каральний орган, взаємодіяти з цивільними не як з народом, а як з об’єктом примусу, відбувається деградація образу Воїна.

Він перестає бути охоронцем Ідеї і стає інструментом тиску.

Це руйнує не лише довіру до інститутів.

Це руйнує саму духовну архітектуру війни.

Бо примус - це функція поліції.

А сенс - функція армії.

І коли держава міняє їх місцями, вона не просто порушує закон.

Вона зраджує власну ієрархію цінностей.

Проблема не в тому, що мобілізація жорстка.

І не в тому, що існує примус.

Проблема в тому, хто і як цей примус реалізує.

Якби поліція холодно і законно виконувала свою функцію, мобілізація була б жорсткою, але легітимною.

А зараз вона жорстка і водночас інформаційно делегітимізована.

Диявол, як і істина, завжди в деталях.

Дмитро Кухарчук, майор ЗСУ, командир 2 штурмового батальйону 3 ОШБр, начальник рекрутингу 3 ОШБр, допис на власній сторінці у Facebook