Коли військовий виш може стягнути з колишнього курсанта витрати на навчання: Верховний Суд перегляне свою практику
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав на розгляд судової палати справу, яка може вплинути на усталену практику щодо визначення моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду з позовами про стягнення з колишніх курсантів витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих військових навчальних закладах.
Колегія суддів дійшла висновку, що у практиці Верховного Суду існують різні підходи до визначення моменту, з якого починає обчислюватися місячний строк звернення до адміністративного суду у таких спорах. В одних рішеннях Верховний Суд виходив із того, що тривала пасивна поведінка навчального закладу та направлення вимоги про відшкодування через багато років після відрахування курсанта не можуть самі по собі змінити момент початку перебігу цього строку. Водночас в інших постановах зазначено, що право звернутися до суду виникає лише після відмови особи добровільно відшкодувати витрати або невиконання нею відповідної вимоги, а тому саме з цього моменту має обчислюватися процесуальний строк.
Саме для забезпечення єдності судової практики колегія суддів передала справу на розгляд судової палати Касаційного адміністративного суду, вважаючи, що існують підстави для вирішення питання про можливий відступ від раніше сформульованих правових висновків Верховного Суду.
Обставини справи
Військовий навчальний заклад звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення з колишнього курсанта понад 510 тис. грн витрат, пов’язаних з його утриманням під час навчання.
Як встановили суди, відповідач навчався у військовому виші з 2014 року. У лютому 2019 року його відрахували за недисциплінованість, розірвавши контракт про проходження військової служби (навчання). Одночасно наказами навчального закладу було визначено, що курсант повинен відшкодувати витрати, пов’язані з його утриманням за період навчання. Загальний розмір таких витрат становив понад 513 тис. грн, а сума заявленої до стягнення заборгованості — 510 911,34 грн.
У березні 2025 року навчальний заклад направив колишньому курсанту письмову вимогу із пропозицією добровільно відшкодувати зазначені витрати протягом десяти днів. Вимогу було отримано, однак кошти сплачені не були, після чого навчальний заклад звернувся до суду.
Що вирішили суди
Дніпропетровський окружний адміністративний суд позов задовольнив і постановив стягнути з колишнього курсанта понад 510 тис. грн.
Проте Третій апеляційний адміністративний суд це рішення скасував і залишив позов без розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що навчальний заклад ще у 2019 році був обізнаний про необхідність відшкодування витрат, однак понад п’ять років не звертався до суду. На думку апеляційного суду, повторне направлення вимоги у 2025 році не впливає на початок перебігу строку звернення до суду та не усуває наслідків його пропуску.
У чому полягає правова проблема
Оскаржуючи постанову апеляційного суду, військовий навчальний заклад зазначив, що частина десята статті 25 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» та Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів №964, передбачають інший механізм.
За позицією скаржника, спочатку колишньому курсанту має бути запропоновано добровільно відшкодувати витрати. Лише у разі відмови або невиконання такої вимоги виникає право звернутися до суду з позовом про їх стягнення. Відтак, на думку навчального закладу, саме з цього моменту має обчислюватися місячний строк звернення до адміністративного суду.
Чому Верховний Суд передав справу на розгляд палати
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів звернула увагу, що у практиці Верховного Суду вже сформувалися різні підходи до застосування норм права у подібних правовідносинах.
Зокрема, у низці постанов Верховний Суд виходив із того, що тривала пасивна поведінка навчального закладу та направлення вимоги через багато років після відрахування курсанта не можуть самі по собі змінити момент початку перебігу строку звернення до суду.
Водночас в інших рішеннях Верховний Суд зазначав, що право звернутися до суду з позовом про стягнення витрат виникає лише після відмови особи добровільно їх відшкодувати або невиконання нею відповідної вимоги, а тому саме з цього моменту має обчислюватися процесуальний строк.
Колегія суддів звернула увагу, що відповідно до частини десятої статті 25 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» та Порядку №964 судове стягнення витрат можливе саме у разі відмови від їх добровільного відшкодування. З огляду на це суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд палати з метою вирішення питання щодо можливого відступу від окремих попередніх правових висновків Верховного Суду та забезпечення єдності судової практики.
Верховний Суд не вирішував спір по суті та не визначав, чи підлягають стягненню з колишнього курсанта понад 510 тис. грн.
Ухвала у справі 160/10867/25 має процесуальний характер. Нею справу передано на розгляд судової палати Касаційного адміністративного суду, яка має сформувати правовий висновок щодо застосування норм права при визначенні початку перебігу строку звернення до суду у спорах про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням курсантів у військових навчальних закладах. Саме цей висновок має забезпечити єдність судової практики у відповідній категорії справ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
