Богдан Кривчук із села Бичаль мобілізувався вже 25 лютого 2022 року. Спершу воював як гранатометник на кордоні та у Торецьку, а згодом перейшов в артилерію. Боєць згадує свій перший бойовий постріл на Донеччині, який одразу став результативним та задав темп усій подальшій службі.
Перший постріл в житті зробили, перший постріл і попали в цитадель називалася там, чи склад БК було чи що, не знаю. Там всі кричали довольні, бо тому що коли попадаєш — це адреналін, хочеться працювати. Пізніше за кілометрів 15 десь на ходу ЗІЛ-131 підбили, - розповідає Богдан Кривчук, командир гармати 104-ї ОБр ТрО.
Зараз Богдан — командир гармати. Каже, в артилерії панує особлива атмосфера, де кожен рух розрахунку відточений до секунд, адже від швидкості маскування залежить життя. А ще — це колосальне навантаження та щоденна робота на межі людських можливостей.
Такого травмування не було, але ж всі ми контужені, я так скажу. Потому що калібр 152 взять "Гіацинт" — після кожного пострілу маєш мікро-контузію, а ти робиш тих пострілів дуже багато. В артилерію мають іти молоді, здорові хлопці, потому що спини, спини, спини, спини, - каже Богдан Кривчук.
Удома на захисника чекають дружина, яка працює в госпіталі, та двоє донечок. Богдан мріє після Перемоги повезти родину в тур на відпочинок, а поки — повертається до бойової роботи.
Але ж цього не показуєш. Тобі треба робити свою роботу. Потому що знаєш — якщо ти не будеш робити, хто буде робити? А що я зроблю перше? Візьму дітей і поїду отдихати десь. Устровлю їм тур якийсь — дітей, дружину. Є таке в голові, - каже військовий.
А поки мрії про родинний відпочинок чекають свого часу, Богдан разом зі своїм розрахунком продовжує тримати фронт та забезпечувати вогневу підтримку українській піхоті.
Читайте також: Вибір серця та родинний обов`язок: історія вибухотехніка з Рівненщини Ярослава Нідельського (ВІДЕО)