Колишнє дно Каховського водосховища стало новою ділянкою фронту: Росія намагається просунутися до Запоріжжя
Російські війська намагаються просуватися у напрямку Запоріжжя через територію Каховського водосховища, яке після підриву греблі три роки тому пересохло та заросло рослинністю. Українські військові відстежують ці спроби.
Про це The New York Times розповіли українські військовослужбовці. «Перший Запорізький» переказує матеріал видання.
Колишнє дно Каховського водосховища стало важкодоступною ділянкою фронту
Військові описують цю місцевість як густі джунглі – задушливо спекотні та наповнені комарами. У таких умовах неможливо побачити ворога або навіть свого побратима, який перебуває лише за кілька метрів.
Колись тут було одне з найбільших водосховищ України – величезна водойма, яка розширювала нижню течію Дніпра на півдні країни.
Після того як три роки тому російська армія підірвала Каховську дамбу та осушила водосховище, колишня заплава перетворилася на густі зарості очерету, чагарників і верболозу.
Ця непривітна місцевість нині стала частиною лінії фронту між російськими та українськими військами. За словами українських військових, дрони не можуть ефективно проникати крізь зарості високої трави, тому бійці вистежують одне одного пішки.
Російські військові намагаються прокладати стежки у напрямку своєї головної цілі – Запоріжжя. Українські військові тим часом стежать за їхнім просуванням, щоб влаштовувати засідки.
«Це непрозора, складна, дезорієнтуюча й дуже небезпечна місцевість», – сказав командир підрозділу з позивним Дивізія.
Коли заплави колишнього водосховища висохли, а літня рослинність забезпечує густе укриття, російські військові намагаються проникнути через цю місцевість, розповів командир батальйону «Братство» Олексій Середюк.
Фото: Nicole Tung
Розвідка і засідки: як українські військові протидіють просуванню Росії
Це новий етап у чотирирічному протистоянні за Запоріжжя. Як зазначає The New York Times, минулого літа російські війська підійшли приблизно на 20 миль до центру міста. Протягом останніх місяців українським військовим, зокрема підрозділам воєнної розвідки, таким як батальйон «Братство», вдалося відтіснити їх.
Минулої зими батальйон «Братство» повернувся до цього району. За даними The New York Times, військові пішки пробиралися крізь зарості очерету, що сягав людського зросту, щоб розвідати територію басейну колишнього водосховища та знайти можливості для проникнення через російські лінії.
Фото з архіву української вченої у галузях ботаніки, екології та охорони природи Анни Куземко
У грудні розвідувальна група «Братства» натрапила на російський підрозділ, який облаштував позиції на скелястому виступі – колишньому острові, що колись здіймався над водами водосховища. Під час зіткнення українські військові знищили чотирьох російських солдатів і взяли двох у полон. За словами Середюка, такі вилазки дозволяли українським військовим збирати розвіддані про плани Москви.
«Вони намагаються контролювати все водосховище, – сказав він. – По-перше, щоб мати можливість діяти там. По-друге, щоб дістатися протилежного берега».
Військові, які брали участь у боях у цьому районі, розповіли The New York Times, що російська армія перекинула до колишнього водосховища сотні військовослужбовців. Його протяжність становить близько 60 миль, а ширина – 15 миль.
«Вони вже завезли туди все необхідне, облаштували спостережні пункти та місця для зосередження військ – саме те, що їм і потрібно було зробити», – сказав Середюк.
«Ми шукаємо їх, а вони шукають нас», – додав він.
Дивізія порівняв російську логістичну операцію зі стежкою Хо Ші Міна часів війни у В’єтнамі, яка стала життєво важливою артерією для В’єтконгу. Під прикриттям джунглів нею переправляли зброю, припаси та особовий склад.
Як зазначають бійці «Братства», басейн колишнього водосховища – це територія піхоти.
«В очереті все як у старій війні, як на початку повномасштабного вторгнення – прямий контакт, – сказав командир відділення з позивним Апач, повернувшись після двотижневої операції в басейні. – Щойно заходиш у лісосмугу – ти зникаєш».
Густі зарості роблять дрони майже безсилими
Дрони багато в чому змінили поле бою в Україні, дозволивши значну частину бойових дій вести дистанційно – операторами, які керують ними з укриттів. Однак над густою рослинністю колишнього водосховища вони виявилися малоефективними, розповіли українські командири та військовослужбовці.
«Бували випадки, коли ми по три дні шукали одного зі своїх бійців, не кажучи вже про російських військових», – сказав Середюк. За його словами, батальйон використовує дрони переважно для допоміжних завдань – доставки припасів, а іноді скидає вибухівку в певному районі, щоб змусити російських військових рухатися в напрямку засідки.
Наскільки складно українському батальйону відстежувати навіть власних військових, стало очевидно одного ранку, коли, як описує The New York Times, підрозділ готувався вийти з басейну колишнього водосховища, щоб доправити російського полоненого на базу. З командного пункту командир операції попросив бійців вийти з-за дерев, щоб оператор дрона міг стежити за їхнім пересуванням.
З лісу вийшли четверо військових, один із них помахав рукою. Потім вони знову зникли серед дерев. Єдиною ознакою їхнього руху було легке коливання верхівок дерев.
Протягом кількох годин група з’являлася в полі зору лише тоді, коли перетинала піщано-чагарникову ділянку або пробиралася крізь смугу трави заввишки по пояс.
У лісі ворог з’являється раптово
Командир відділення з позивним Апач розповів після повернення з операції, що український підрозділ двічі натрапляв на російських військових і вступав із ними в перестрілки.
Першого разу бійці побачили двох російських військових, які сиділи в кущах і курили. Один із них потягнувся до зброї, після чого український боєць, який ішов попереду, відкрив вогонь і вбив його, розповів Апач. Другий росіянин висмикнув чеку з гранати, але після кількох напружених хвилин українським військовим вдалося переконати його вставити чеку назад.
Його взяли в полон, і протягом трьох днів він разом із українськими військовими пробирався лісом до їхньої бази. Дорогою вони натрапили ще на двох російських військових, які серед дерев були ледь помітні, наче тіні. На відео з бодікамери Апача, яке переглянув журналіст The New York Times, видно, як він відкриває вогонь, а потім пригинається, коли кулі зі свистом пролітають крізь молоді дерева.
Апач поповз назад, тягнучи за собою полоненого.
«Ми почали відходити, тому що контакт був надто близьким, – сказав Апач. – Це було дуже небезпечно».
Згодом українські військові знайшли одного загиблого російського військового, але другому стрільцю вдалося втекти. Через два дні, все ще перебуваючи під сильним емоційним напруженням після операції, бійці повернулися на базу разом із полоненим.
За словами Апача, багато російських військових, схоже, зосереджені передусім на тому, щоб не привертати до себе уваги.
«Їхнє завдання – сидіти, слухати й передавати інформацію, – сказав він. – Схоже, вони не мають особливого бажання стріляти чи вступати в бій».
Командир із позивним Стоїк, який відповідає за операції з дронами в батальйоні «Братство», розповів журналістам, що незліченна кількість російських військових загинула під час неодноразових штурмів, спрямованих на повернення контролю над селом Приморське та іншими населеними пунктами на південь від Запоріжжя. За його словами, їхні тіла досі залишаються на землі.
Фото: пресслужба батальйону «Братство».
Українські військові фіксують дедалі більше російських новобранців на фронті
Україні значною мірою вдалося стримати російські штурми навесні та влітку, однак Київ уже готується до нових наступальних операцій на тлі повідомлень про те, що Росія планує залучити до кількох сотень тисяч новобранців у рамках нової хвилі мобілізації.
Середюк і його начальник планування, офіцер із позивним Чорний, – ветерани численних боїв у різних регіонах України. Середюк розповів The New York Times, що протягом останніх місяців українські військові зустрічали серед російських сил і добре підготовлених бійців.
Водночас Чорний зазначив, що загальний рівень підготовки військовослужбовців російської армії знизився, а більшість нині залучених до бойових дій військових – недосвідчені, нещодавно набрані новобранці.
За словами Чорного, від весни російські військові почали здаватися в полон у більшій кількості, ніж у попередні місяці. Він розповів, що завдяки розвідданим йому стало відомо: ці військові мають менший бойовий досвід. Водночас у російських підрозділах, за його словами, поступово поширюється інформація про те, що полонених в Україні не катують і не вбивають, як у цьому переконувала військових Москва, а поводяться з ними належним чином.
«Багато людей повертаються з полону, і вони розповідають, яким насправді є полон і яка реальна ситуація», – сказав він.
У Каховському басейні ще однією причиною для здачі в полон, схоже, став страх бути вистеженим у заростях очерету. За словами Чорного, деякі російські військові, яких перекинули до району колишнього водосховища, почали панікувати, коли їхні побратими один за одним зникали.
Середюк відвідав двох російських полонених, яких утримував батальйон, щоб передати їм повідомлення, яке, як він сподівався, вони зможуть донести після свого звільнення. Він розповів їм, що батальйон «Братство» поважає військовополонених, і що йому важко бачити, як так багато росіян гине на полі бою.
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!