Колишній сержант побачив себе військовозобов’язаним у «Резерв+» і пішов до суду: усе вирішило правило про 60 років

Івано-Франківський окружний адміністративний суд розглянув справу № 300/3619/26 за позовом громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей про його перебування на військовому обліку.

Позивач вимагав визнати протиправною бездіяльність та зобов’язати внести до Реєстру інформацію про його виключення з військового обліку, посилаючись на досягнення граничного віку перебування в запасі за законодавством, яке діяло раніше.

Суть справи

Позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. На підставі наказу від 26 червня 1992 року йому було присвоєно військове звання сержанта.

Водночас у військово-обліковому документі, сформованому 11 липня 2024 року за допомогою застосунку «Резерв+», було зазначено, що чоловік перебуває на військовому обліку, є військовозобов’язаним та має військове звання сержанта. Представник чоловіка у квітні 2026 року звернувся до відповідного ТЦК та СП із запитом щодо внесення змін до відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, однак відповіді не отримав.

Звертаючись до суду, позивач виходив із того, що мав бути виключений з військового обліку у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. Він посилався, зокрема, на редакцію статті 28 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», яка діяла на момент досягнення ним 35-річного віку у 2012 році.

На той момент запас військовозобов’язаних поділявся на два розряди залежно від віку. Для військовозобов’язаних сержантського і старшинського складу другого розряду граничний вік становив 45 років, а для прапорщиків і мічманів — 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду одночасно був граничним віком перебування в запасі та військовому резерві. Стаття 32 Закону в тодішній редакції передбачала, що військовозобов’язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Однак надалі законодавство було змінено. Законом №1169-VII, який набрав чинності 1 квітня 2014 року, граничний вік перебування в запасі другого розряду для відповідних категорій було встановлено на рівні 50 років. Законом №1604-VII, який набрав чинності 13 серпня 2014 року, цифру «50» у відповідній нормі замінили на «60».

При цьому суд встановив, що доказів фактичного виключення чоловіка з військового обліку до матеріалів справи не подано. Зокрема, у наданій копії військового квитка від 15 травня 1991 року відомості про його виключення з військового обліку були відсутні.

Отже, ключовим питанням спору стало те, чи може особа вимагати виключення з військового обліку з огляду на граничний вік, передбачений попередньою редакцією законодавства, якщо доказів фактичного виключення з обліку немає, а до досягнення нового граничного віку законодавець збільшив його до 60 років.

Позиція та висновки суду

Суд насамперед звернув увагу на правову відмінність між зняттям та виключенням з військового обліку.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24, суд зазначив, що законодавець розмежовує поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». У разі зняття закон передбачає можливість повторного взяття військовозобов’язаного на облік. Відрізняються як підстави, так і правові наслідки цих процедур.

Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов’язаного, тоді як особи, зняті з військового обліку, продовжують мати такий статус. Взяти на військовий облік відповідно до статті 37 Закону №2232-XII можна громадян, які були зняті з обліку, а не тих, кого з нього виключили.

Разом із тим законодавство щодо граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі змінювалося.

Суд зазначив, що за редакцією статті 28 Закону №2232-XII, чинною на момент досягнення позивачем 35 років, для сержантів і старшин другого розряду граничний вік перебування в запасі становив 45 років. У 2014 році його спочатку збільшили до 50, а згодом — до 60 років. Водночас незмінним залишилося правило, відповідно до якого граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві.

Суд дійшов висновку, що після набрання чинності відповідними змінами позивач підпав під дію нових положень закону як особа, яка ще не досягла встановленого законом граничного віку перебування в запасі військовозобов’язаних другого розряду. Аналогічного висновку, як зазначив суд, Верховний Суд дійшов у постанові від 9 квітня 2026 року у справі №280/6524/24.

Відтак суд констатував, що у зв’язку з продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі незалежно від того, чи перебував він на військовому обліку. Оскільки він не досяг 60-річного віку, відповідно до чинного законодавства він повинен перебувати на військовому обліку військовозобов’язаних.

Окремо суд розглянув питання про незворотність дії нормативно-правових актів у часі. Він навів висновки Конституційного Суду України щодо статті 58 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності, а до події чи факту застосовується нормативний акт, під час дії якого вони настали. Закон не може поширюватися на правовідносини, які виникли та закінчилися до набрання ним чинності, крім випадків пом’якшення або скасування відповідальності особи.

Водночас суд наголосив, що в цьому випадку йдеться не про притягнення особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності, а про поновлення військового обліку, яке регулюється спеціальним законодавством.

За висновком суду, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави. Змінами до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб, на яких поширюється військовий обов’язок, які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Із часу набрання чинності цими змінами Закон №2232-XII поширюється на всіх осіб, які не досягли граничного віку перебування в запасі. Тому, оскільки позивач за чинними положеннями статті 28 Закону не досяг такого віку та є військовозобов’язаним, він має перебувати на військовому обліку.

Суд також проаналізував правила формування військово-облікового документа в електронній формі та ведення Реєстру. Він зазначив, що ТЦК та СП відповідальні за ведення Реєстру, внесення змін до персональних і службових даних військовозобов’язаних та приведення військово-облікових документів у відповідність із наявними відомостями.

При цьому позивач не надав військово-облікового документа, який підтверджував би його фактичне виключення з військового обліку. У наданому військовому квитку відповідні відомості також були відсутні. Тому на момент автоматичного формування електронного військово-облікового документа орган, відповідальний за ведення Реєстру, не мав підтверджених військово-обліковими документами відомостей про виключення чоловіка з військового обліку. У Реєстрі, відповідно, відображалися актуальні відомості про його перебування на військовому обліку як військовозобов’язаного.

Суд наголосив, що виключення з військового обліку може здійснюватися лише на підставі чинного законодавства.

У результаті Івано-Франківський окружний адміністративний суд визнав позовні вимоги необґрунтованими та відмовив у задоволенні позову.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.