Командир із позивним «Кіт»: два місяці тримав оборону в оточенні, а до Шепетівки повернувся «на щиті»

14 серпня Шепетівська громада провела в останню дорогу полеглого Героя — старшого солдата Національної гвардії України Вихівського Владислава Станіславовича.

Владислав Вихівський народився 27 червня 1997 року у місті Шепетівці в родині працівника Державної служби з надзвичайних ситуацій Станіслава Антоновича та молодшої медичної сестри Шепетівської багатопрофільної лікарні Ольги Костянтинівни.

З дитинства Владислав зростав активним, допитливим і енергійним хлопцем. Батьки виховували його та молодшу сестру Дар’ю в атмосфері взаємопідтримки, прищеплюючи їм самостійність, чуйність і любов до тварин. Владислав завжди піклувався про сестру, був для неї надійним захисником і вірним другом.
Закінчив загальноосвітню школу № 4 та Шепетівський професійний ліцей № 20 за спеціальністю «електрогазозварювальник». З юнацьких років активно займався спортом, легкою атлетикою та тренуваннями на турніках, загартовуючи характер і фізичну витривалість.

Згодом працював у Києві, а пізніше повернувся до рідного міста та влаштувався водієм автотранспортних засобів до системи Екстреної медичної допомоги. Його робота вимагала високої відповідальності, витримки та професіоналізму під час забезпечення оперативного транспортування медичних бригад і пацієнтів. Колеги та близькі знали його як доброзичливу, щиру людину, готову завжди прийти на допомогу.

«Пізніше пройшов строкову службу у лавах Національної гвардії України на посаді водія санітарно-медичного пункту. Після звільнення у запас у квітні 2021 року повернувся до роботи в закладі охорони здоров’я, де працював до травня 2024 року. Навесні 2024 року, попри наявність цивільного бронювання, Владислав прийняв свідоме рішення добровільно стати на захист України. 31 травня 2024 року він уклав контракт із Національною гвардією України», — повідомили у Шепетівській міській раді.

Влітку того ж року Владислав одружився з Іванною, ставши турботливим чоловіком та батьком для її сина Матвія, вихованню якого приділяв особливу увагу, ділячись із ним своїм захопленням технікою та любов’ю до праці.

Восени 2025 року захисник вирушив на Схід України для виконання бойових завдань у складі окремого батальйону охорони особливо важливих об’єктів Національної гвардії України. Його молодша сестра Дар’я також обрала шлях захисту Батьківщини, ставши бойовим медиком Сил спеціальних операцій, і Владислав повсякчас хвилювався та піклувався про неї.

1 листопада групі військовослужбовців під командуванням старшого солдата Владислава Вихівського (позивний «Кіт») було доручено виконання складного бойового завдання на Донецькому напрямку.

«Як командир, він першочергово дбав про збереження життів своїх підлеглих. Перебуваючи в умовах оточення, підрозділ мужньо утримував оборонні позиції протягом двох місяців. Зазнавши значного тиску з боку противника, група здійснила маневр відходу, однак із 28 грудня 2025 року зв’язок із воїном було втрачено», — зазначили під час прощання.

Після тривалих пошуків та експертиз надійшло офіційне підтвердження: старший солдат Владислав Вихівський загинув 28 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання, вірний військовій присязі та українському народові.

У пам’яті рідних, близьких та побратимів Владислав залишиться сміливим, відповідальним, надзвичайно життєлюбним і чуйним чоловіком, який понад усе цінував родину, захищав своїх побратимів і віддав найцінніше — власне життя — за свободу та незалежність України.

Шепетівська міська рада та вся громада висловлюють щирі співчуття родині, близьким та бойовим побратимам полеглого Захисника.

Вічна пам’ять і шана Герою!