Командира взводу залишили без премії після розслідування щодо використання пального у військовій частині: що вирішив суд

Львівський окружний адміністративний суд розглянув позов майстер-сержанта, який обіймав посаду командира взводу матеріального забезпечення військової частини, про скасування наказу командира в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Військовослужбовець також оскаржував невиплату премії за грудень 2024 року, яка стала наслідком накладення стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Суд дійшов висновку, що службове розслідування провели у межах установлених строків, його матеріали містили достатні докази неналежного виконання військовослужбовцем посадових обов’язків, а невиплата премії відповідала Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ. 

Обставини справи

Підставою для призначення службового розслідування стало внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні за ознаками правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 410 Кримінального кодексу України. Провадження стосувалося можливого викрадення, привласнення або заволодіння військовим майном військовослужбовцями із використанням службового становища.

Службове розслідування було призначене наказом командира військової частини від 17 вересня 2024 року. Початково його мали завершити до 30 вересня, однак надалі строки переносилися окремими наказами — до 17 жовтня, 17 листопада та 17 грудня 2024 року. Водночас із 17 вересня до 18 листопада 2024 року командир взводу перебував під вартою. У зв’язку із застосуванням запобіжного заходу його зняли з усіх видів забезпечення, а після повернення до військової частини повторно зарахували на забезпечення. У наказах про перенесення строків прямо зазначалося, що період перебування військовослужбовця під вартою не враховується до загального строку службового розслідування.

За результатами розслідування 17 грудня 2024 року було складено відповідний акт. У ньому відтворено обставини, встановлені під час досудового розслідування Державного бюро розслідувань. За даними слідства, командир взводу матеріального забезпечення разом з іншими військовослужбовцями був причетний до викрадення бензину та дизельного пального військової частини, його зливання, зберігання за межами частини та подальшої реалізації.

У матеріалах зазначалося, що 16 травня 2024 року один із військовослужбовців продав 260 літрів бензину військової частини, який зберігався на приватній території. 24 червня інший військовослужбовець добровільно видав працівникам ДБР 300 літрів бензину. За даними досудового розслідування, це пальне належало військовій частині та мало бути продане за вказівкою командира взводу матеріального забезпечення й іншого військовослужбовця.

Також слідство встановило, що 6 вересня ще один військовослужбовець за вказівкою командира взводу продав 420 літрів дизельного пального військової частини, яке зберігалося на території приватного будинку. Під час слідчих дій 17 вересня за місцем тимчасового проживання військовослужбовців виявили та вилучили металеву бочку з 200 літрами дизельного пального, що належало військовій частині. Надалі пальне передали частині на відповідальне зберігання.

Окремий блок установлених під час досудового розслідування обставин стосувався оформлення документів про використання військової автомобільної техніки та списання пального. У матеріалах ішлося про автомобіль КамАЗ, відомості про місцезнаходження якого в документах не відповідали фактичним обставинам. Інший автомобіль КамАЗ заправляли дизельним пальним, хоча він фактично не виїжджав із території військової частини, а пальне, за даними слідства, зливалося та надалі реалізовувалося за вказівкою командира взводу.

Також було встановлено можливе викрадення пального, отриманого для автомобіля ЗІЛ-131. Несправний автобус ЛАЗ зазначався в журналі як такий, що виїжджав. На автомобіль КамАЗ, який перебував у боксі на ремонті та з 20 квітня до 15 серпня 2024 року фактично не використовувався, кожні десять днів оформлювали шляхові листи із відомостями про виїзди. Автобус ПАЗ орієнтовно із 20–22 травня до 19 вересня 2024 року перебував на ремонті, однак у журналах також фіксувалися його виїзди.

Під час службового розслідування були відібрані пояснення у заступника командира полку з озброєння — начальника технічної частини, заступника командира військової частини з тилу — начальника тилу, начальників автомобільної та бронетанкової служб, командира взводу-викладача, самого командира взводу матеріального забезпечення, начальника контрольно-пропускного пункту, командира відділення — командира машини, двох інструкторів із водіння та водія взводу матеріального забезпечення.

Комісія також дослідила книги реєстрації та руху облікових документів автомобільної служби, книги обліку роботи машин і витрат пального та мастил, шляхові листи, наряди на використання озброєння і військової техніки, акти списання запасів та акт річної інвентаризації наявності й якісного стану пально-мастильних матеріалів за 2024 рік.

За висновком службового розслідування командир взводу матеріального забезпечення порушив статті 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 11, 12, 14, 16 і 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також вимоги Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України.

На підставі акта командир військової частини 23 грудня 2024 року видав наказ, яким притягнув майстер-сержанта до дисциплінарної відповідальності та наклав на нього стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Цим самим наказом відповідно до пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ було передбачено не виплачувати йому премію за грудень 2024 року.

Територіальне управління ДБР у липні 2026 року повідомило суд, що 28 лютого 2025 року обвинувальний акт у відповідному кримінальному провадженні скерували до Яворівського районного суду Львівської області.

Позиція позивача

Командир взводу матеріального забезпечення просив визнати протиправним і скасувати наказ у частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності, накладення попередження про неповну службову відповідність та невиплати премії за грудень 2024 року.

Військовослужбовець стверджував, що під час службового розслідування не надали належної оцінки його поясненням, не встановили причинного зв’язку між подією та його діями й не проаналізували причин та умов, які сприяли події. На його думку, в оскаржуваному наказі не було встановлено конкретних обставин учиненого ним дисциплінарного правопорушення.

Позивач також наполягав, що службове розслідування, призначене 17 вересня та завершене у грудні 2024 року, тривало довше встановленого законодавством строку. Крім того, його не ознайомили з матеріалами та актом службового розслідування.

Окремо військовослужбовець посилався на акт річної інвентаризації та протокол інвентаризаційної комісії від 25 листопада 2024 року. За цими документами недостачі або викрадення пально-мастильних матеріалів у військовій частині за 2024 рік не виявили, а все майно було в наявності. Позивач вважав, що ці обставини спростовують підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Позиція військової частини

Військова частина заперечувала проти позову та зазначала, що строк службового розслідування порушено не було. Відповідач наголошував, що Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України передбачає неврахування часу документально підтвердженої поважної відсутності військовослужбовця. Майстер-сержант із 17 вересня до 18 листопада 2024 року перебував під вартою, а накази про перенесення строків містили пряму вказівку не враховувати цей період.

За твердженням відповідача, матеріалами досудового та службового розслідувань було підтверджено причетність командира взводу до зливання та подальшої реалізації бензину і дизельного пального, надання відповідних вказівок іншим військовослужбовцям, а також оформлення документів про виїзди і заправлення техніки, яка була несправною, перебувала на ремонті або фактично не залишала територію військової частини. Такі дії, як зазначала військова частина, призвели до втрати належного контролю за збереженням та ощадливим використанням державного майна.

Військова частина вважала факт дисциплінарного правопорушення доведеним актом службового розслідування від 17 грудня 2024 року. Визначення тяжкості проступку та вибір передбаченого законом стягнення належать до повноважень командира, тому суд не може перебирати на себе ці функції.

Відповідач також указував, що позивач знав про проведення розслідування і 18 листопада 2024 року надавав письмові пояснення. Водночас він не звертався із заявами чи клопотаннями про ознайомлення з актом або іншими матеріалами службового розслідування. Оскаржуваний наказ належним чином довели до його відома та видали засвідчений витяг.

Щодо невиплати премії військова частина посилалася на пункт 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260. Відповідно до цієї норми військовослужбовцю, якому оголошено попередження про неповну службову відповідність, премія за місяць накладення дисциплінарного стягнення не виплачується.

Висновки суду

Суд виходив із того, що військова служба є державною службою особливого характеру, а порядок її проходження, права та обов’язки військовослужбовців визначаються законами, військовими статутами та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовець зобов’язаний виконувати посадові обов’язки, берегти державне майно, дотримуватися військової дисципліни та неухильно виконувати вимоги статутів і накази командирів.

Дисциплінарний статут передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання службових обов’язків чи порушення військової дисципліни командир за необхідності накладає дисциплінарне стягнення. Одним із передбачених видів стягнень є попередження про неповну службову відповідність. Командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону, має право застосовувати таке стягнення до військовослужбовця сержантського складу.

Прийняттю рішення про дисциплінарне стягнення може передувати службове розслідування, метою якого є встановлення причин та умов правопорушення і ступеня вини військовослужбовця. За загальним правилом розслідування має бути завершене протягом одного місяця, а за необхідності цей строк може бути продовжений, але не більше ніж ще на один місяць. До строку розслідування не враховується час документально підтвердженої поважної відсутності військовослужбовця, стосовно якого воно проводиться.

Суд установив, що з 17 вересня до 18 листопада 2024 року, загалом протягом 63 днів, майстер-сержант перебував під вартою. Цю обставину підтверджували накази командира військової частини по стройовій частині. Накази про перенесення строків службового розслідування також прямо передбачали виключення цього періоду з розрахунку загального строку.

З урахуванням невключення часу перебування військовослужбовця під вартою фактичний строк службового розслідування не перевищив граничного двомісячного строку. Акт було складено 17 грудня, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності видано 23 грудня 2024 року, тобто у межах строків, передбачених Порядком №608. Тому доводи позивача про порушення строків розслідування суд відхилив.

Оцінюючи аргументи про неознайомлення з матеріалами службового розслідування, суд урахував, що військовослужбовець знав про його проведення та 18 листопада 2024 року особисто надав письмові пояснення щодо виявлених порушень. За Порядком №608 копія акта службового розслідування надається особі, якої він стосується, за її заявою. У матеріалах справи не було доказів того, що позивач звертався із відповідною заявою, а військова частина відмовила йому в наданні копії акта. Отже, ці доводи також не були підставою для скасування наказу.

Суд установив, що комісія дослідила облікові документи автомобільної служби, книги обліку роботи машин і витрат пального, шляхові листи, наряди на використання техніки, акти списання запасів, матеріали інвентаризації та пояснення військовослужбовців. Опрацьованих документів і встановлених обставин було достатньо для висновку про наявність підстав для притягнення командира взводу до дисциплінарної відповідальності. Акт від 17 грудня 2024 року, за оцінкою суду, містив достатні та належні докази системного неналежного виконання ним посадових обов’язків.

Посилання позивача на те, що річна інвентаризація не виявила недостачі пально-мастильних матеріалів, не спростовувало фактів дисциплінарного проступку. Суд наголосив, що дисциплінарна, матеріальна та кримінальна відповідальність є самостійними видами юридичної відповідальності. Наявність або відсутність установленої матеріальної шкоди чи недостачі за наслідками інвентаризації не звільняє військовослужбовця від дисциплінарної відповідальності за порушення правил обліку й використання військового майна, неналежне виконання посадових обов’язків та внесення недостовірних відомостей до облікових документів.

Таким чином, суд визнав, що наказ про притягнення майстер-сержанта до дисциплінарної відповідальності був обґрунтованим та виданим у встановленому законом порядку. Попередження про неповну службову відповідність залишилося чинним.

Невиплата премії за грудень 2024 року була безпосереднім наслідком накладеного дисциплінарного стягнення. Оскільки суд не встановив підстав для скасування наказу, вимога про виплату премії також не підлягала задоволенню.

За результатами розгляду справи № 380/1407/25 Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову повністю.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.