Один рік і три місяці Олександр Бойко вважався безвісти зниклим. Понад рік його родина шукала, чекали, вдивлялася в кожне обличчя на відео з полоненими. На жаль, підтвердилась трагічна звістка — чоловік загинув у квітні 2025.
Про це повідомили в Котелевській громаді.
Олександр Дмитрович Бойко народився у сонячному Душанбе (Республіка Таджикистан). Та ще зовсім маленьким, у півторарічному віці, разом із батьками, сестрою та братом він переїхав жити до мальовничого Більська. Саме тут минули його дитинство та юність, тут він навчався у місцевій школі.
Читайте більше актуальних новин у розділі — Полтавщина
«Був доброю і товариською людиною з відкритою душею, завжди готовим першим прийти на допомогу кожному, хто цього потребував. Справою та пристрастю всього його життя була любов до техніки — здавалося, він міг із заплющеними очима розібрати й зібрати будь-який механізм», — згадують про воїна в громаді.
Після закінчення Котелевського ПТУ №54, де здобув фах тракториста-машиніста, Олександр повернувся до Більська. Працював у місцевому СТОВ “Скіф”.
Восени 2024 року чоловік став до лав Збройних сил України. Служив старшим стрільцем 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади.
3 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання у Курській області воїн загинув. Чоловікові було лише 34 роки. У нього залишився син Назар.
Попрощатися з військовослужбовцем у Котелевську громаду приїхали і побратими із 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Вони вручили батькам Олександра символи військової честі й відваги — прапор бригади та маруновий берет десантника, як вічний знак його відданості, мужності та приналежності до десантного братерства.
Вічна та світла пам’ять воїнові!
матеріал підготував/ла: Олександра Клиша
