Ігор Ященко на псевдо Рись – уродженець Кременчука на Полтавщині, старший сержант 91-го окремого батальйону. Свою мотивацію до військової служби він пояснює так: “Я ж не за нагороди воюю. Я захищаю Батьківщину. Свою сестру, своїх племінників, своїх батьків, друзів, знайомих”.
Джерело: Полтавський обласний ТЦК та СП
Коли його сестра, кутаючись у ковдри, ховалася в підвалі від перших російських обстрілів Харкова, Ігор зрозумів, що не може стояти осторонь.
У цивільному житті він працював ковалем на нафтопереробному заводі. Каже, така посада була одна на п’ять тисяч людей. У 2020 році вийшов на пенсію, а за три роки став до лав Збройних сил України.
Спочатку служив старшим техніком у мінометній батареї, згодом – водієм бронеавтомобіля. Пройшов Донбас і Запорізький напрямок.
Під час сильних морозів, коли на позиціях трималися температури, нижчі ніж мінус 20, Рись обморозив ноги. Після лікування у госпіталі та реабілітації повернувся до служби.
Та найважчим для старшого сержанта став вихід під обстрілом. Якось позицію під Олександрополем, на якій перебував Рись, ворог інтенсивно крив із мінометів та атакував FPV-дронами. Довелося виходити 20 кілометрів. Воїн ішов дві доби: з установкою, бронежилетом, зброєю та речами під загрозою нових прильотів і наближення ворога.
Пережити такі моменти допомагав адреналін, зізнається Ігор.
Тепер старший сержант продовжує службу у взводі наземних роботизованих комплексів. Заступає на бойове чергування під час місій на точках старту роботів. Модернізує сучасну техніку війни. Ріже метал, варить, підсилює, ремонтує, допрацьовує наземні роботизовані комплекси.
Тут теж важлива точність, наголошує Ігор: “Багато навариш – вага додається. Мало навариш – слабкий захист. Баланс потрібен”.
Після передової та травм Рись чесно каже: зараз у майстерні від нього найбільше користі. Бо кожен підсилений каркас, кожен справний НРК – це доставка боєприпасів, провізії, необхідних речей. І чиєсь збережене життя.
А після перемоги Ігор хоче простого: бути з рідними, ходити на риболовлю, жити в тиші й спокої. За це він і воює. За тишу, до якої ще треба дійти.
матеріал підготувал/ла: Віолета Скрипнікова
