Козацько-священицьке коріння Симона Петлюри

Симон Петлюра – вихідець із козацько-священицьких родів. «Остап Петлюра у часи Петра Калнишевського був отаманом Платнирівського куреня. А коли московське військо руйнувало гніздо козацької вольності, зумів перебратися дніпровськими плавнями до Самарського монастиря. Син Остапа Омелько малював ікони Самарського запорозького собору. Із заснуванням у Павлограді кінного заводу взявся доглядати коней. Тут і виріс Павло Омелькович, дід Симона Петлюри, який теж працював на кінному заводі. Перегодом він оселився у Полтаві, зробився міщанином», – зазначає полтавський краєзнавець Анатолій Чернов.

Народився Симон 22 травня 1879 року. Батько Василь Павлович – за сучасними мірками, бізнесмен у сфері послуг таксі. Успадкував і розширив візницьке підприємство, яке обслуговувало весілля, похорони, екскурсії, поїздки поза межами Полтави. Для цього мав двох найманих працівників, три кінних екіпажі для перевезення пасажирів, серед них єпископи Полтавської православної єпархії. Бабуся по батьковій лінії Ганна Петлюра (у дівоцтві Чоловська) походила із священицького роду, після смерті свого чоловіка постриглася в черниці, стала ігуменею Топловського жіночого монастиря у Криму. Мати Ольга виросла у козацькій, священицькій родині Марченків, яка мешкала поблизу полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. Була народною цілителькою, лікувала хвороби очей. Дідусь Олексій (по матері), овдовівши, теж пішов у чернецтво: постригся з іменем Аркадій, долучився до заснування Київського Іонівського скиту, помер у сані ієромонаха. У 1919 році Ольгу Олексіївну більшовики заарештували, утримували стареньку у в’язниці, на третій день після звільнення померла.

Петлюри були відкритими, простими й доброзичливими людьми. Невтомна праця Василя і лагідна вдача Ольги сприяли тому, що багатодітна сім’я жила дружно, не бідно. Усі гарно співали – в церковному хорі, на вечорницях, вдома. Симон мав 8 сестер і братів, усі здобували початкову освіту в церковнопарафіяльній школі. Іван навчався у Київській та Полтавській духовних семінаріях, навчався у Київській духовній академії. Федір закінчив Полтавську духовну семінарію й Новоолександрівський сільськогосподарський інститут, земським агрономом у Кобеляцькому повіті, належав до Революційної української партії. Олександр –військовик. Єфросинія – черниця Свято-Покровського монастиря в Криму, загинула у 1918 році під час його руйнування більшовиками. Тетяна, дружина власника свічкового заводу Павла Іваненка. Марина і Феодосія все життя мешкали в Полтаві, у 1937 році зазнали катувань і були розстріляні НКВД за звинуваченням у «поширенні петлюрівства» – прилюдно обурювалися Голодомором і хвалили брата. Ще одна сестра Маріанна (Маріамна) – мати братів Скрипників.

Олег Пустовгар, представник УІНП в Полтавській області

Світлини:

1.Будинок родини Петлюр у Полтаві (вул. Загородня, 20; пізніше Новопроектована, нині територія житлового кварталу з будинків вулиць Капітана Володимира Кісельова та Симона Петлюри). Хата пережила господарів, її останніми офіційними власницями були молодші сестри Симона Петлюри Марина і Феодосія. У будинку нікого не поселили, простояв пусткою всю Другу Світову, згодом зруйнували і звели на цьому місці «хрущовку». Але у дворі тривалий час лишалися господарські будівлі (стайні для візницького промислу Василя Петлюри), на початку 21 ст. їх теж зруйнували

2. Вхід до будинку, де народився Симон Петлюра, з вулиці і з двору.

3. На будинку є відповідна меморіальна дошка. У 2016 році у межах декомунізації у Полтаві перейменували вулицю, у назві якої звеличувався червоний сепаратист Артем на пошану Симона Петлюри, а у 2018 році зусиллями Героя України Юліана Матвійчука меморіальну дошку відкрили вже на будинку по вулиці Петлюри 7/22.

4. Симон Петлюра–студент Полтавської духовної семінарії.

5. Хор двокласного училища м. Карлівка у 1899-1901 р. Посередині рідний брат Симона Петлюри Федір. Окрім аграрних наук захоплювався хоровим співом. З 10 серпня 1899 року до 1901 року працював викладачем Закону Божого та співів у чоловічому двокласному училищі містечка Карлівка. У 1900 році очолював об’єднаний хор місцевих училищ з 26 хлопчиків та курсантів-педагогів.

6. Олександр Петлюра. Закінчив Полтавську духовну семінарію, потім військову школу. Під Української революції 1917–1921 років в орбіті старшого брата. Учасник військових з’їздів, співтворець перших мілітарних формувань. Від 29 червня 1917 року сотник 1-го українського запасного козацького полку (згодом – імені Дорошенка), від 15 листопада 1917 року – командир куреня Дорошенківського полку. У квітні 1918 року став урядовим комісаром Хорольського повіту Полтавщини. Від лютого 1919 року – зв’язковий офіцер у штабі фронту Правобережжя, від 1 квітня 1919 року перебуває на посаді полковника у гарнізоні «Гуцульський Кіш», від 20 травня 1919 року – старшина для зв’язку штабу Дієвої армії УНР у 16-му пішому загоні (згодом – 3-ї дивізії), від січня 1920 року – булавний старшина для доручень Головного отамана військ УНР, від 14 травня 1920 року – командир Етапного куреня 3-ї залізної стрілецької дивізії Армії УНР. Cпівтворець та голова літературно-мистецького товариства «Веселка». Працівник редакції і член редколегії ілюстрованого журналу «Церква і нарід». У 1943 році долучився до підпільної боротьби проти гітлерівців й сталінців. Після Другої світової оселився у Канаді. Помер 4 березня 1951 року в шпиталі «Дженераль» у Торонто.

7.Постанова про розстріл Марини Петлюри. З особової справи.

7-1.Довідка про розстріл небожа Симона Петлюри, священика Сильвестра Скрипника. Засуджено рішенням «трійки» НКВД до розстрілу, вирок виконано 19 листопада 1937 року.

8. Племінник Симона Петлюри Степан Скрипник служив у полку імені Костя Гордієнка Армії УНР, сприяв відродженню УАПЦ і під іменем Мстислав став Патріархом Київським і всієї України.

матеріал підготувал/ла: Дмитро Кравченко