Кожна хвилина має значення: історія екіпажу реанімаційного евакомобіля

Реанімаційний евакомобіль вирушає туди, де на нього чекають важкопоранені військові. І від того, наскільки швидко та злагоджено спрацює екіпаж, часто залежить людське життя – пише “Західний кур’єр“.

Дорогою медики не просто транспортують пораненого. Вони стабілізують його стан, за потреби проводять реанімаційні заходи й роблять усе можливе, щоб боєць дістався до місця подальшого лікування. Це робота, у якій немає часу на розгубленість, а кожна хвилина може бути вирішальною. Віктор – лікар-ординатор і старший екіпажу реанімаційного евакомобіля. До ЗСУ долучився у 2024 році. До війська працював лікарем-анестезіологом. Свою мотивацію він пояснює просто й водночас дуже промовисто:

 «Хочу, щоб війна закінчилася – не залишати цю роботу своїм дітям».

Максим – бойовий медик, асистент анестезіолога. До ЗСУ долучився у 2022 році, а у 2025-му розпочав службу в 58-й окремій мотопіхотній бригаді. У цивільному житті працював ветеринаром. Тепер його знання та навички допомагають рятувати поранених українських захисників. Для Максима найбільша цінність цієї роботи – можливість допомагати побратимам і наближати нашу Перемогу.   В’ячеслав – водій-санітар, який долучився до ЗСУ ще у 2016 році. Він уже багато років служить у медичній роті 58-ї ОМПБр. До війська працював слюсарем, а сьогодні його завдання — безпечно й оперативно доправляти поранених, допомагаючи екіпажу рятувати життя. За роки служби В’ячеслав бачив чимало. Та, як сам говорить, головне – зосередитися на своїй роботі й робити те, що потрібно.

«За роки служби водієм у медроті бачив дуже багато, тому ніколи немає паніки чи сумнівів – просто роблю, що повинен».

У кожного з них свій шлях до війська, свій цивільний досвід і своя історія. Але сьогодні їх об’єднує спільна справа – боротьба за життя українських військових.