Крадіжка на суму менше 1921 грн — не кримінальний злочин: Верховний Суд роз'яснив нюанси застосування нового порогу
Питання розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за викрадення майна залишається актуальним для судової практики, оскільки зміна законодавчого порогу відповідальності безпосередньо впливає на кваліфікацію діянь, вчинених до набрання чинності новими правилами.
«Судово-юридична газета» нещодавно висвітлювала коли адміністративне правопорушення стає злочином: межа між КУпАП і Кримінальним кодексом, зокрема у контексті змін, внесених Законом № 3886-IX, та дискусії щодо їх зворотної дії в часі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду 8 вересня 2026 року у справі № 325/2298/19 вирішив питання призначення покарання за повторне таємне викрадення чужого майна, однак під час касаційного перегляду врахував законодавчі зміни, які набрали чинності вже після ухвалення судових рішень у справі.
Обставини справи
З обставин справи відомо, що 4 грудня 2019 року близько 12:00 засуджена повторно таємно викрала з коридору Ганнівської сільської ради велосипед потерпілого вартістю 1 333,33 грн.
На той час щодо неї вже був вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 4 листопада 2019 року за частиною третьою статті 185 КК України, яким її засуджено до трьох років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік.
Приазовський районний суд 13 січня 2020 року визнав її винуватою за частиною другою статті 185 КК України та призначив два роки позбавлення волі. За правилами частини першої статті 70 КК України остаточне покарання становило три роки позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням на один рік шість місяців.
Прокурор оскаржив вирок. 17 листопада 2021 року Запорізький апеляційний суд скасував його в частині призначення покарання та застосував статтю 71 КК України, оскільки нове кримінальне правопорушення було вчинене після ухвалення попереднього вироку.
Апеляційний суд призначив два роки позбавлення волі за частиною другою статті 185 КК України, а за сукупністю вироків визначив остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі, не знайшовши підстав для звільнення від його відбування з випробуванням.
У касаційній скарзі засуджена просила скасувати вирок апеляційного суду та звільнити її від відбування покарання з випробуванням, посилаючись, зокрема, на щире каяття, активне сприяння розкриттю правопорушення, стан здоров’я, статус пенсіонерки та відшкодування потерпілому шкоди.
Під час касаційного розгляду матеріали справи з тимчасово окупованої території Запорізької області до Верховного Суду не надійшли. Попри вжиті Судом заходи щодо їх розшуку, матеріали не були передані.
Врахувавши тривалий час розгляду, відсутність дій засудженої щодо відновлення матеріалів та наявність копії оскаржуваного рішення, Верховний Суд визнав можливим розглянути справу за наявними документами.
Суд також встановив, що 1 березня 2024 року засуджену було умовно-достроково звільнено.
Позиція Верховного Суду
Суд зазначив, що правильність кваліфікації її дій та справедливість призначеного покарання в касаційній скарзі не оспорювалися, а вимоги про звільнення від відбування покарання з випробуванням є безпідставними.
Водночас Верховний Суд звернув увагу на зміни законодавства, які мали значення для остаточного вирішення справи.
Суд зазначив, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX внесено зміни до статті 51 КУпАП, якими змінено в бік збільшення до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян поріг відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Верховний Суд послався на висновок об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21.
ВС вказав, що зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
Також Суд зазначив, що у ході з’ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений статтею 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ та підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України.
ВС вказав, що питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв’язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Застосовуючи це правило до конкретної справи, Верховний Суд визначив відповідний поріг кримінальної відповідальності.
Суд зазначив, що сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у частині кваліфікації кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених статтею 185 КК України, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року.
За положеннями Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнювала 50 відсоткам прожиткового мінімуму для працездатної особи. На 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 921 грн, а 50 відсотків від цієї суми — 960,50 грн.
Відповідно, з урахуванням Закону № 3886-IX поріг, з якого у 2019 році наставала кримінальна відповідальність за відповідне викрадення, становив 1 921 грн.
На момент вчинення злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила 1 921 грн (960,5 ? 2 = 1 921).
Водночас у справі встановлено, що велосипед було викрадено на суму 1 333,33 грн.
Суд зазначив, що вартість майна, яке засуджена таємно викрала 04 грудня 2019 року була меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 ч. 2 КК України.
У зв’язку з цим Суд застосував положення КПК України щодо закриття кримінального провадження.
ВС вказав, що за приписами статті 284 частини першої пункту 4-1 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд також навів спеціальні положення статті 479-2 КПК України щодо провадження стосовно діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.
За приписами статті 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
З огляду на це Верховний Суд вийшов за межі касаційних вимог, оскільки стаття 433 частина друга КПК України дозволяє це зробити, якщо таким рішенням не погіршується становище засудженого.
ВС вказав, що в порядку ст. 433 ч. 2 КПК України вироки місцевого та апеляційного суду щодо засудженої підлягають скасуванню, а кримінальне провадження щодо неї за ст. 185 ч. 2 КК України — закриттю судом на підставі ст. 284 ч. 2 п. 1-2 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Отже, Верховний Суд залишив касаційну скаргу засудженої без задоволення, однак при цьому в порядку частини другої статті 433 КПК України скасував вирок районного суду та вирок апеляційного суду.
Кримінальне провадження щодо жінки за частиною другою статті 185 КК України Суд закрив на підставі статті 284 частини другої пунктів 1-2 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність відповідного діяння.
Таким чином, у цій справі визначальним стало не питання суворості призначеного покарання, порушене у касаційній скарзі, а зміна законодавчого порогу, що розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальність за викрадення майна.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
