Кредит на 16 700 гривень продали ще до видачі, а борг після цього зріс майже до 60 тисяч: що вирішив Верховний Суд
Мікрокредит, який на момент отримання здається невеликою фінансовою допомогою, у разі прострочення може перетворитися на значно більшу суму боргу. Особливо складними такі спори стають тоді, коли право вимоги кілька разів переходить від одного кредитора до іншого, а разом із ним змінюється і сума, яку вимагають від позичальника.
Саме така ситуація стала предметом розгляду Верховного Суду у справі № 727/2790/25. Позичальниця взяла 16 700 грн мікрокредиту лише на 30 днів. Але через кілька років вимога за цим договором опинилася у нового кредитора, який уже вимагав повернути 59 401,90 грн. Найцікавіше у цій справі те, що перший договір факторингу уклали ще у 2018 році, тобто задовго до того, як позичальниця взагалі отримала кредит у 2021-му.
Верховний Суд пояснив, коли така передача права вимоги є допустимою, а також чому кредитор не зміг стягнути всю заявлену суму.
Суть спору
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув справу № 727/2790/25 про стягнення заборгованості за договором мікрокредиту. У центрі спору опинилося питання: чи може право вимоги за конкретним кредитом перейти до фактора, якщо договір факторингу був укладений ще до того, як цей кредит взагалі виник?
Суд дійшов висновку, що сама по собі така послідовність дат не робить передачу права вимоги незаконною. Водночас кредитор має довести, що конкретна майбутня вимога охоплювалася договірними відносинами та надалі належним чином перейшла до нього.
Кредитний договір сторони уклали 4 травня 2021 року в електронній формі. Позичальниця отримала 16 700 грн, які були перераховані на її банківську картку. Строк кредитування становив 30 днів. Однак право вимоги за цим кредитом не залишилося у первісного кредитора.
Ще у листопадлі 2018 року, до укладення конкретного кредитного договору, первісний кредитор та інша фінансова установа уклали рамковий договір факторингу. Він передбачав можливість передачі не лише вже існуючих, а й майбутніх грошових вимог. Надалі право вимоги за кредитом кілька разів передавалося іншим фінансовим установам.
Останній кредитор набув його у грудні 2024 року та звернувся до суду із вимогою стягнути з позичальниці 59 401,90 грн. У цю суму входили 16 700 грн основного боргу та 42 701,90 грн відсотків.
Позичальниця заперечувала проти позову, зокрема ставлячи під сумнів належність позивачу права вимоги. І тут виникло ключове питання справи: як можна було передати у 2018 році право вимоги за кредитом, якого на той момент ще не існувало?
Рішення судів попередніх інстанцій
Шевченківський районний суд міста Чернівці у задоволенні позову відмовив повністю. Суд звернув увагу на часову послідовність: рамковий договір факторингу було укладено у 2018 році, тоді як кредитний договір із позичальницею виник лише у 2021 році. Тобто на момент первісної передачі права вимоги конкретного зобов’язання ще не існувало.
На думку суду, фінансова компанія не довела належним чином, що право вимоги до конкретної позичальниці перейшло до неї за відповідними договорами факторингу. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не підтвердив статус належного кредитора, і відмовив у стягненні всієї заявленої суми.
Чернівецький апеляційний суд дійшов іншого висновку. Він встановив, що умови договору факторингу передбачали можливість передачі майбутніх вимог. Сам кредит виник у період дії відповідних договірних відносин, після чого конкретну вимогу включили до реєстру прав вимоги. Надалі вона послідовно переходила від одного фактора до іншого.
Тому апеляційний суд визнав, що останній кредитор набув право вимоги до позичальниці. Проте це не означало, що суд погодився з усім розрахунком заборгованості.
Апеляція визначила до стягнення:
- 16 700 грн – основний борг;
- 3 790,90 грн – відсотки за первісний 30-денний строк кредитування.
Разом – 20 490,90 грн. У решті вимог було відмовлено.
Суд виходив із того, що після завершення визначеного договором строку кредитування сам по собі факт неповернення коштів не означає, що кредитор може без обмежень продовжувати нараховувати договірні відсотки за користування кредитом. При цьому заявлені суми не були обґрунтовані як відсотки, передбачені статтею 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов’язання. Тому значна частина заявлених відсотків залишилася поза межами стягнення.
Позичальниця не погодилася з рішенням апеляційного суду та оскаржила постанову. Вона аргументувала це тим, що право вимоги за кредитом не могло бути передане у 2018 році, оскільки самого кредитного зобов’язання тоді ще не існувало. Крім того, вона звернула увагу на те, що апеляційний суд у низці аналогічних справ раніше доходив іншого висновку щодо тих самих договорів факторингу. Тобто питання вийшло за межі конкретного боргу.
Однак, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін у частині стягнення 16 700 грн кредиту та 3790,90 грн відсотків.
Тобто Верховний Суд фактично погодився з тим, що право грошової вимоги може бути предметом факторингу ще до моменту фактичного виникнення конкретного боргу.
Цивільний кодекс України прямо допускає, що предметом договору факторингу може бути не лише вимога, яка вже існує, а й вимога, яка виникне в майбутньому. Тому сама обставина, що рамковий договір факторингу уклали у 2018 році, а кредитний договір – у 2021 році, не означає, що право вимоги не могло бути передане.
Іншими словами, закон допускає конструкцію, за якої сторони заздалегідь домовляються про передачу прав на грошові вимоги, які виникнуть у майбутньому. Саме цим, за висновком суду, і є ситуація, що виникла у цій справі.
У підсумку зазначимо, що постанова у справі № 727/2790/25 важлива не самим фактом стягнення мікрокредиту. Її ключове значення – у підході до майбутніх грошових вимог. ВС фактично підтвердив: якщо сторони уклали договір факторингу, який охоплює майбутні вимоги, то відсутність конкретного кредиту на момент укладення такого договору сама по собі не робить подальшу передачу права вимоги недійсною. Водночас конкретний борг має бути належним чином ідентифікований після його виникнення, а кредитор повинен довести весь ланцюг переходу права.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
